Когнітивна війна, КНР і Україна: як вторгнення РФ впливає на китайські плани на Тайвань

Розвиток штучного інтелекту, нейронауки та цифрових додатків, таких як соціальні мережі, переконав старших офіцерів і стратегів Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) у тому, що в майбутньому можна буде впливати на мозок супротивника та безпосередньо впливати на людське сприйняття. Це дозволить перемогти ворога без бою — технічними чи інформаційними засобами.

Чи змінять уроки війни в Україні їхню думку щодо цього питання — а отже, чи змінять вони плани можливих майбутніх вторгнень на Тайвань?

Фокус переклав аналітичний текст Коїчіро Такагі про майбутнє когнітивної війни й уроки для Китаю з України.

Які уроки Китай може винести з війни в Україні

Війна Росії проти України ведеться не тільки матеріально-технічними засобами: вона включає запеклу боротьбу за волю лідерів і громадську думку серед населення України, Росії та міжнародного співтовариства. У цій когнітивній битві розповсюдження інформації за допомогою цифрових засобів стало важливим фактором, що визначає можливий результат війни.

Проте війна в Україні також показує обмеженість можливостей когнітивної війни для забезпечення стратегічної переваги. Якщо китайські стратеги вважають, що людський мозок стане наступним полем бою — і є докази, що вони думають саме так, — то досвід Росії в Україні змушує з обережністю ставитись до цієї теорії. Когнітивна війна сама собою не веде до перемоги.

Західним аналітикам також слід бути обережними та не думати, що для перемоги над Тайванем Китай покладатиметься на когнітивні чи інші нефізичні заходи. Хоча вплив на сприйняття противника вже давно став предметом обговорення китайських військових теоретиків, імовірно, вони не беруть із опору України тих уроків, про які думають західні коментатори.

Що таке когнітивна війна та до чого тут "Мистецтво війни" Сунь-цзи

Один сучасний китайський теоретик описує когнітивну війну як використання суспільної думки, психологічних і правових засобів для досягнення перемоги.

А автор трактату "Мистецтво війни" Сунь-цзи стверджував, що найвища майстерність полягає в тому, щоб зламати опір противника без бою. Відповідно до цього вислову, Китай уже давно вважає своїм ідеалом перемогу над ворогом без фізичного зіткнення.

Положення про політичну роботу НВАК, переглянуте у 2003 році, визначило "три битви", які має вести НВАК. Ці три битви складаються з війни за громадську думку, щоби вплинути на внутрішню та міжнародну громадськість, психологічної війни, щоби шокувати й деморалізувати солдатів і цивільне населення противника, та юридичної війни, щоби заручитися міжнародною підтримкою міжнародного та внутрішнього права. Отже, усі три битви тісно пов'язані з когнітивною війною.

У кількох роботах, опублікованих китайськими стратегами на початку 2000-х років, говорилося, що в майбутньому інформаційна війна вестиметься в трьох сферах: фізичній, інформаційній і когнітивній. Ці стратеги передбачали, що з часом значення когнітивної сфери зростатиме та врешті-решт стане ключовим моментом у веденні війни. З того часу більшість робіт, опублікованих китайськими стратегами за останні два десятиліття, ґрунтувалася на ідеї про те, що війна відбувається одночасно у фізичній сфері — на суші, морі, в повітрі та космосі; в інформаційній сфері, тобто в комунікаційних мережах та інформації в них; і у сфері людського пізнання, що складається з волі лідера та громадської думки.

У 2000-х роках китайські стратеги зосередилися на інформаційно-комунікаційних технологіях. В останні роки їх цікавив розвиток штучного інтелекту й того, що вони називають "наукою про мозок", на додаток до цифрових технологій, таких як соціальні мережі.

Наприклад, Го Юньфей (郭云飞), президент Університету інформаційної інженерії Сил стратегічної підтримки НВАК, у 2020 році стверджував, що з фізичної, інформаційної та когнітивної областей саме когнітивна область стане кінцевою сферою військового протистояння між великими державами. Боротьба в когнітивному середовищі впливає на мозок, впливаючи на емоції, мотиви, судження та дії, і навіть контролюючи мислення противника.

Здатність контролювати мозок — це ключ до боротьби в найважливіших когнітивних сферах воєн майбутнього.

Крім того, Го Юньфей заявив, що операції в когнітивній сфері втілюють ідею перемоги над ворогом без бою, на відміну від операцій у фізичній та інформаційній сферах. Ці Цзяньго (戚建国), колишній заступник начальника штабу НВАК, також стверджує, що у війнах майбутнього ті, хто контролює когнітивну область своїх супротивників, зможуть підкорити їх без бою. Отже, старші офіцери НВАК упевнені: операції в когнітивній сфері втілюють висловлювання Сунь-цзи про те, що опір противника можна зламати без бою.

Ця концепція когнітивної війни підкріплюється інтеграцією з "інтелектуалізованою" війною — новою військовою стратегією Китаю, створеною у 2019 році на додаток до чинної військової стратегії "інформатизованої" війни. Інтелектуалізована війна зосереджена на використанні штучного інтелекту й характеризується чотирма ключовими особливостями: підвищеними можливостями обробки інформації, швидким ухваленням рішень, використанням роїв і когнітивною війною.

Китайські стратеги заявили, що людське пізнання перебуває в центрі уваги інтелектуалізованої війни і що стратегічних цілей можна досягти шляхом прямого впливу на свідомість противника. Ці Цзяньго, колишній заступник начальника штабу НВАК, стверджував: ті, хто переможе розробку технологій штучного інтелекту нового покоління, зможуть контролювати життєво важливий елемент національної безпеки — людське пізнання. Китайські стратеги також упевнені, що пряме втручання в мозок противника або підсвідоме керування ним може викликати в нього психічні відхилення, збентеження та галюцинації, що змусить його скласти зброю та здатися.

Незрозуміло, як Китай має намір використати технології майбутнього для контролю над мозком супротивника. У зв'язку з технологіями НВАК, які вже існують, мабуть, розглядається залякування за допомогою військових дій і використання дезінформації. Залякування включає маневрування та розгортання військ у певних місцях, підготовку стратегічних ядерних операцій і проведення військових навчань із метою залякування. Дезінформація може поширюватися через інтернет і телевізійні передачі. Вона також включає обман ворожої розвідки, спостереження та рекогностування за допомогою електромагнітних або кібернетичних засобів, щоб ввести в оману командувачів.

Прихильник інтелектуалізованої війни Пань Хунлян обговорює широкий спектр технологічних досягнень США, таких як використання невеликих безпілотних систем для спостереження, а також згадує про важливість використання новітніх технологій для впливу на людську свідомість. Наприклад, він стверджує, що такі автоматизовані системи, як боти соціальних мереж, що діють у кіберпросторі, можуть маніпулювати громадською думкою.

За його словами, у майбутньому надкомпактні безпілотні системи, що нагадують невеликих тварин, зможуть потай проникати в кабінети президентів та інших перших осіб держав, залякуючи чи вбиваючи їх, щоб підпорядкувати собі волю супротивника та встановити над ними контроль.

Але чи можливо використовувати когнітивну війну для перемоги без фізичного бою, як стверджують багато китайських старших офіцерів і стратегів? Як уроки війни в Україні змінюють ці теорії? У другій половині цієї статті ми розглянемо реалістичність цієї теорії та потенціал майбутніх змін у ній на основі уроків війни в Україні.

Обмеження когнітивної війни: приклад України

Вищі посадовці та стратеги НВАК ще не обговорювали публічно уроки війни в Україні. Проте низка американських досліджень вказує на можливість того, що уроки війни в Україні можуть змінити хід планів Китаю щодо потенційного вторгнення на Тайвань.

• В одній статті передбачається, що вартість прямого військового вторгнення на Тайвань буде високою, і Китай терпляче чекатиме на остаточну капітуляцію Тайваню.
• Інше дослідження передбачає, що, побачивши опір вторгнення Росії, Китай спробує завдати психологічного удару по Тайваню та зламати його волю до опору за допомогою таких засобів: перешкоджання втручанню США за допомогою ядерних погроз, фізична ізоляція шляхом оточення Тайваню військово-морськими силами, а також убивство політичних і військових лідерів Тайваню.
• У ще одному документі наголошується, що Китай може провести ширшу операцію до нападу, включаючи розпалювання розколу в тайванському суспільстві, поширення дезінформації та блокування комунікацій між Тайванем і зовнішнім світом.

Усі ці прогнози цілком розумні, враховуючи заяви вищих посадових осіб і стратегів НВАК про людську свідомість як епіцентр воєнних дій і важливість підкорення супротивника без бою. Але чи Китай, як стверджує багато аналітиків, ще більше покладатиметься на когнітивну війну при вторгненні на Тайвань?

За словами китайських стратегів, когнітивна війна з використанням штучного інтелекту й "науки про мозок" використовує технології майбутнього, які ще не розроблені. Хоча в когнітивній війні в Україні поки що немає мови про футуристичні концепції прямого впливу на мозок за допомогою новітніх технологій, не зайвим буде проаналізувати вплив людського сприйняття на кінець війни. Зокрема, поточна війна ілюструє традиційні китайські концепції, пов'язані з людською свідомістю: вплив на внутрішню та міжнародну громадську думку з метою отримання підтримки, а також психологічний цплив, що шокує та деморалізує військових і цивільне населення супротивника.

При захопленні Кримського півострова у 2014 році Росія обрала хитромудрий підхід у галузі людської свідомості. Коли військові підрозділи без розпізнавальних знаків, що вказують на їхню приналежність — так звані "зелені чоловічки" — раптово зайняли Кримський півострів, президент Володимир Путін негайно заявив, що заперечує причетність Росії. Протягом кількох годин його висловлювання було опубліковано у Washington Post, BBC та інших західних ЗМІ. Метою заяви Путіна було маніпулювання міжнародною громадською думкою шляхом введення людей в оману та запобігання втручанню міжнародної спільноти в критичний період псевдореферендуму про анексію півострова.

Росія також використала державні ЗМІ та фабрики тролів для витонченого поширення стратегічного наративу про "репресії проти російського населення в Україні". Цей стратегічний наратив був покликаний надати видимості легітимності вторгнення Росії в Україну та створити в міжнародної спільноти хибне уявлення про вину України. Наприклад, Росія одночасно випустила фальшиві новини про "розправу України над проросійськими жителями в Одесі" та про "приховування американськими ЗМІ бійні в Одесі". Ці фальшиві новини накладалися одна на одну, щоб створити певне враження та поширити хибне сприйняття в міжнародному співтоваристві.

Росія не має концепції когнітивної війни, використовуючи замість неї концепцію інформаційно-психологічного протистояння. Однак її метод застосування цифрових медіа для впливу на думки та цінності людей схожий на те, що Китай називає когнітивною війною. І у 2014 році Росія досягла успіху в такій війні.

Але в нинішній війні Росія не досягає своєї мети не тільки в матеріально-технічній сфері, а й у сфері людської свідомості. Заяви про проведення "спеціальної військової операції" щодо порятунку пригніченого російського населення схожі на стратегічний наратив, який вони використали у 2014 році та який, можливо, був призначений для утвердження легітимності перед міжнародною спільнотою. Однак, хоча цей стратегічний наратив спрацював усередині Росії, він не вплинув на міжнародну громадську думку, як у 2014 році.

У відповідь президент України Володимир Зеленський залишився в Києві, незважаючи на російські погрози. Завдяки мужності президента український уряд зміг поширити точну інформацію, зберегти єдність українського народу, отримати високий рівень підтримки міжнародної спільноти й заручитися матеріальною допомогою з боку багатьох країн. Український уряд також використав інформацію з відкритих джерел і розвіддані, надані Сполученими Штатами, для боротьби з російськими військовими та демонстрації мужності України й звірств російських військових міжнародній спільноті.

Підтримка США відіграла ключову роль у цій когнітивній війні. Сполучені Штати використали стратегію попередження, негайно розкриваючи секретну інформацію, щоб розголосити рішення Путіна вторгнутися в Україну до початку війни. У багатьох статтях ця стратегія отримала високу оцінку: вона наперед знизила довіру до російського стратегічного наративу та сприяла створенню атмосфери більшої згуртованості серед демократичних країн, що призвело до матеріальної підтримки України. Крім того, захист із боку кібервійськ США та підтримка високотехнологічних компаній відіграли важливу роль у підтримці інформаційно-комунікаційної інфраструктури України, що дозволило їй швидко поширювати інформацію у світі.

Отже, у короткостроковій перспективі Україна та демократичні країни на чолі зі США мають явну перевагу в галузі громадської думки.

Ця перевага приносить матеріальну підтримку з боку міжнародної спільноти, яка потрібна Україні для продовження боротьби. Проте саме збройні сили України з цілком реальними безпілотниками та "Джавелінами", а не якісь когнітивні війська, захистили Київ від натиску російських бронетанкових частин і відвоювали частину окупованої Росією території. Україна потребує більше матеріальних засобів, включаючи артилерію, танки, винищувачі та зенітну зброю, щоб підготуватися до затяжної битви.

У довгостроковій перспективі немає жодних гарантій, що Україна збереже свою перевагу в когнітивній війні. У наш час інтернету й соціальних мереж міжнародна громадська думка непостійна. Якщо ця війна триватиме роками, то підтримка Заходу, швидше за все, ослабне, оскільки внутрішня політика знову почне домінувати над місцевими наративами. Зі зменшенням матеріальної підтримки з боку демократичних країн Україні важко буде продовжувати збройну боротьбу. Тим часом Росія посилює свій репресивний режим, запроваджуючи тюремні терміни до 15 років за поширення інформації, що відрізняється від офіційних заяв уряду. Такий репресивний режим є сприятливим для когнітивної війни всередині країни. Він дозволяє Росії зберігати підтримку свого народу, що є необхідною умовою продовження війни.

Україна та Росія й надалі намагатимуться заручитися підтримкою міжнародної спільноти і своїх громадян — і в довгостроковій перспективі Україні, можливо, буде все важче здобути перемогу щодо цього.

Війна в Україні демонструє важливість стратегічного поширення інформації для впливу на сприйняття людей і завоювання підтримки внутрішньої та міжнародної громадської думки в цифрову епоху. Однак Україна не зможе повернути свої східні та південні території, захоплені Росією, лише за допомогою когнітивної війни. Результат війни визначать бойові дії у фізичній сфері.

Отже, російсько-українська війна показує, що однією когнітивною війною не обійтися. Заяви китайських теоретиків про те, що вони виграють за допомогою когнітивної війни без прямого бою, просто неможливі за нинішнього рівня науки й техніки. Іншими словами, всупереч багатьом аналізам Китай не зможе поставити Тайвань на коліна тільки непрямими засобами, такими як психологічні удари за допомогою ядерних погроз, блокади, вбивства лідерів, поширення дезінформації та блокування комунікацій.

Чи дають нові технології стратегічну перевагу власними силами?

Досвід кібервійни в Україні є дуже показовим. В останнє десятиліття багато урядовців і кіберекспертів попереджали про кібератаки, здатні призвести до людських жертв і знищити критично важливу інфраструктуру. До вторгнення Росії цього року експерти також передбачали кібератаку на енергосистему України, яка б залишила мільйони українців без тепла в лютий холод і створила б ефект психологічної пригніченості.

Після вторгнення в Україну 24 лютого Росія зробила кібератаки на комп'ютерні системи українського уряду, військових і критичної інфраструктури, внаслідок чого деякі системи вийшли з ладу. KA-SAT, який використовують військові та розвідувальні служби України, також перестав функціонувати через кібератаки. Проте ці атаки виявилася менш вирішальними, як передбачалося до війни, і Росія не отримала стратегічну перевагу за допомогою лише кібервійни. Війна в Україні показала, що кібератаки не досягають стратегічного ефекту власними силами, а найкраще використовуються як інструмент підтримки наземних, морських і повітряних операцій.

Отже, війна в Україні доводить, що когнітивна війна та кібервійни, які використовують цифрові засоби та ведуться у віртуальних сферах, самі по собі не забезпечують стратегічних переваг. Якщо вищі посадові особи та стратеги НВАК дійдуть до такого ж висновку, вони продовжать приділяти увагу як бойовим, так і небойовим операціям. Справді, вони визнають взаємодоповнювальні ролі механізованої, інформатизованої та інтелектуалізованої війни і продовжуватимуть це робити.

Ні Сунь-цзи, який ідеалізував перемогу над супротивником без бою, ні британський стратег Б.Х. Ліддел Гарт, котрий відстоював стратегію непрямої битви, не давали конкретних порад про те, як реалізувати все це на практиці. За довгу історію воєн саме фізичні битви призводили до перемоги над противником.

Рекомендації для Сполучених Штатів і їхніх союзників

Враховуючи ці уроки, Китай, який зосередився на когнітивній війні, продовжуватиме інвестувати в матеріально-технічні галузі та покращуватиме координацію між ними. У протидії Китаю Сполученим Штатам і їхнім союзникам необхідно проаналізувати китайську концепцію когнітивної війни, а також вивчити координацію операцій у когнітивній, інформаційній і фізичній сферах.

Сполучені Штати і їхні союзники, будучи демократичними країнами, мають удосконалити свої власні теорії когнітивної війни. Уплив на когнітивну сферу інших країн вимагає розуміння їхньої культури, визначення цілей і створення стратегічних наративів, адаптованих до характеристик цих цілей. У когнітивної війни інформація — це боєприпаси, і необхідно випустити відповідний снаряд у потрібний час і в потрібному місці. З 2014 року Росія демонструвала ефективність поширення дезінформації за допомогою цифрових засобів. Однак війна в Україні показала, що найкращою зброєю демократичного суспільства є швидке поширення правдивої інформації.

Війна в Україні демонструє важливість внутрішньої та міжнародної громадської думки. Когнітивна війна — лише один зі способів отримання стратегічної переваги, і можливість перемогти ворога без бою є сумнівною. Це не робить когнітивну війну марною: швидше її слід розглядати як один із багатьох інструментів. Крім того, кібервійна рідко приносить переважну стратегічну перевагу сама по собі. Тим не менш, вона була інтегрована в наземні, морські та повітряні операції і стала невід'ємною частиною сучасної війни.

Так само когнітивна війна має бути ефективно інтегрована в операції на суші, на морі, в повітрі, у космосі та в кіберпросторі. Координація між когнітивною війною та іншими сферами необхідна, оскільки засоби впливу на сприйняття противника включають не тільки передачу та розкриття інформації, а й залякування та стримування за допомогою фізичних дій, а також цифрового розповсюдження інформації. Для включення когнітивної війни в чинні операції можуть бути корисні процедури цілевказівки, що дозволяють виділити кілька засобів впливу на свідомість противника.

Про автора

Коїчіро Такагі — полковник, запрошений науковий співробітник Гудзонівського інституту. Колишній заступник начальника секції оборонних операцій 1 оперативного відділу J-3 Об'єднаного штабу Японії. Розробляв плани спільних операцій і віддавав накази в складних умовах у Східній Азії.