Павло Лакійчук: "Після Чорнобаївки та Мелітополя наступний — Джанкой"

На Херсонщині кілька днів йдуть важкі бої, Збройні Сили України продовжують наступ. Про це йдеться в матеріалах британської та американської розвідки. Про це говорять й українські військові. Вони констатують: за останній тиждень значно пошкоджено всі три мости, що з'єднують лівий та правий береги Дніпра біля Херсона, зокрема — Антонівський міст.

Окрім того, кілька днів тому пошкодили колію біля Мелітополя у Запорізькій області, яку використовували окупанти для перевезення військової техніки та особового складу в напрямку Василівки та Токмака. Експерти пояснюють успіхи надходженням нової західної зброї та застосуванням нової стратегії. І якщо нині палає у Херсонській та Запорізьких областях, то цілком імовірно, что скоро буде гаряче і в окупованому Криму.

"Через значно пошкоджені мости ворог може залишитися в оточенні на Херсонщині"

Нині багато можна почути про ймовірне звільнення окупованих РФ територій, зокрема, Херсонської області. Яка зараз ситуація там?

— Не можна розглядати цю ділянку фронту окремо від загальної ситуації. Зрозуміло, що росіяни від своїх задумів не відмовилися, а основний напрямок удару — сєвєрнодонецький. Там з трьох боків вони намагаються вести наступ. Але водночас ми бачимо контрнаступи Збройних Сил України — нарощування потужностей призвели до того, що росіяни стали в незручну позу. Бо для наступу на Бахмут – Краматорськ – Слов’янськ їм вкрай необхідні резерви, натомість на півдні в них вимальовується велика діра. Але й резервів у них обмаль. І це головна українська перевага.

У військовій теорії це називається — оволодіти ініціативою. Я зазвичай боюсь використовувати цей термін, але зараз виглядає все так, що ми перехоплюємо її. І про це свідчать рухи, які відбуваються на фронті. Росія не може диктувати свій порядок денний — сконцентрувати зусилля на основному напрямку. У результаті і на півдні, і на сході України ситуація покращується для нас. І тому ми можемо говорити про можливий наступ на херсонському напрямку.

За яких умов Україна може отримати перевагу на Херсонщині?

— Якщо говорити про Херсон – Каховку, то треба говорити про тактичні прийоми, які застосовуватимуть. Але до них можна переходити через стратегію, оперативний рівень.

З отриманням ЗСУ важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню дальної дії змінився характер війни. Коли росіяни проломлювали нашу оборону на сєвєродонецькому напрямку, їх тактика базувалась на стратегіях Другої світової війни. А саме, коли вогневий вал, артпідготовка по першій лінії забезпечувала просування військ. До певної міри ми змогли нейтралізувати цю загрозу шляхом нанесення ураження вглиб оборони противника, в їхні бойові порядки на оперативну глибину, знищуючи склади, командні пункти, логістичні вузли. Тому розсипається попередньо обрана росіянами тактика.

Те саме відбувається і на півдні. Наші війська застосовують нетипову для пострадянських армій тактику — ураження важливих логістичних вузлів противника на всю глибину оперативної побудови. Такого нас не вчили. Ті, хто зараз командує військами, вже мають новий досвід. Зрештою ця стратегія має призвести до того, що відбулося на півночі України, коли росіяни посипалися. І все тому, що ми змогли зруйнувати їхні логістичні ланцюжки — вони втратили тилове забезпечення, тому змушені були тікати.

На півдні за допомогою HIMARS та безпілотників фактично руйнується система тилу, і якщо так триватиме, росіяни не вигадають якісь способи відновлення, то у них нічого не залишиться, окрім як піти.

Що стосується ситуації навколо Херсона, Каховки, зокрема, Каховської ГЕС. Херсон на правому березі Дніпра, тилові бази противника — на лівому. Водна перешкода — це добре, коли вона попереду, вона стримує наступ противника. А в цьому разі це російське угруповання, яке спрямоване на Миколаїв, захопило великий плацдарм, а ріка залишилась позаду. З одного боку, це добре — є простір для наступу та ланцюги забезпечення. З іншого, погано — для оборони страшно, вони фактично притиснуті до річки. Якщо зруйнувати або значно пошкодити мости та збільшити вплив на ключові точки, ворог може залишитися в оточенні.

Чому досі остаточно не зруйновано Антонівський автомобільний міст?

— Знаєте, у нас всі говорять: валитимемо Кримський міст. Насправді зруйнувати міст –- не така проста задача, адже будь-який з них — складна гідротехнічна споруда, яка будується з великим запасом міцності. Якщо говорити, як наші сапери знищують міст між Рубіжним та Сєвєродонецьком, а це невеликий міст, якщо порівняти з Антонівським, то можна згадати, що їм знадобилося три тонни тротилу, аби його підірвати.

Тобто, бомбардуванням міст зруйнувати дуже складно. А те, що міст добре пошкодили, ми бачимо завдяки "товаришам колаборантам", які знімали ці пошкодження на відео. Також ЗСУ продемонстрували, що міст перебуває під їх вогневим контролем, і за необхідності все можливо.

Питання у тому, чи бачить командування доцільність знищення цього моста, або розташованого поряд з ним залізничного. Нам же треба також наступати, і мости будуть потрібні. Те саме стосується дамби Каховської ГЕС. Це складна та небезпечна споруда. Ми всі пам’ятаємо історію Другої світової, коли енкаведисти зруйнували греблю ДніпроГЕСу, загинуло багато людей. Але дамба складається з багатьох ділянок. І українська армія вже перевірила, що можна зруйнувати ділянку, яка є мостом, не пошкодивши греблю.

Коли?

— Найближчий місяць. У радянські часи нас вчили однієї стратегії застосування військ під час наступу. Як у кіно про маршала Георгія Жукова, коли на Курській дузі тривала артилерійська підготовка протягом трьох діб — летіли всі боєприпаси, наскладовані протягом кількох місяців, а потім пішли танки та піхота. Зараз застосовується зовсім інша тактика ведення бойових дій. Цілком можливо, що цей наступ вже триває. Відбувається все по наростаючій, не зовсім помітно для спостерігачів. І я вірю, що скоро Херсон буде наш.

Тобто, мова про звільнення територій на правому березі Дніпра?

— Починаємо з правого… Річ у тому, що і в Запорізькій області наші мають успіхи. Мова й про удари у бік Мелітополя. Це свідчить про те, що розмови про наступ на Херсон –- це може бути і маневр для відволікання. Українська армія просто намагається розсікти російське угруповання сил, яке формується з двох потоків: кримського – західного, і, грубо кажучи, східного — з під Ростовщини. І розсікти цей кримський коридор — також дуже важлива стратегічна мета. І зрештою, так і буде рано чи пізно. А поки для росіян нехай буде загадкою напрямок головного удару — у фланг на Херсон чи фронтальний удар на Мелітополь.

"Основний трафік боєприпасів у Крим здійснюється десантними кораблями Чорноморського флоту"

Напередодні 24 лютого говорили про значне зосередження сил в Криму. Які сили там має РФ для підкріплення?

— Крим зараз виступає ймовірніше транзитною ланкою для руху сил противника з материкової частини. Звісно, й нині відбувається формування і переформування знекровлених батальйонних груп тих штатних частин, які були в Криму — мова про 810-ту та 126-ту бригади.

Навіть були такі, повідомлення, правда, за достовірність яких я не ручаюсь, що в 810-й севастопольській бригаді морської піхоти розглядалось питання про формування трьох батальйонно тактичних груп (БТГ) на базі бригади.

Це свідчить про те, що росіяни намагаються сформувати фіктивні БТГ — у звичних умовах бригада виставляє одну БТГ для ведення бойових дій, друга формується в розташуванні і готова для ротації з першою. Якщо бригада відправляє одразу дві БТГ на фронт, це значить, що в пункті постійної дислокації залишились тільки каліки та поламана техніка. Якщо три — то жодну з них не сформують повноцінно.

Думаю, з бригадою берегової оборони ситуація приблизно така ж. Наскільки мені відомо, в пункті постійної дислокації нікого і немає. Резервів в них не вистачає. Техніка, накопичена на Донузлаві в пункті мобілізаційного розгортання, значною частиною вже переправлена на Херсонщину, в Запорізьку область, і там застосовується.

Знову згадаємо про Кримський міст. Існує думка, якщо ми вдаримо по ньому, зруйнуємо, то постачання припиниться. Основний трафік боєприпасів, матеріально-технічного забезпечення здійснюється десантными кораблями Чорноморського флоту, транспортними кораблями. Так, наче непомітно, здійснюється перевезення значної кількості військових вантажів. Також для цього використовується Сімферопольський аеропорт. Він перетворився на велику транспортну авіабазу, через яку здійснюються перевезення найоперативніших вантажів.

Які сили РФ зараз зосереджені у Криму?

— Сказати складно. Підрозділи берегових військ майже повністю задіяні в бойових діях на Херсонському та Миколаївському напрямках. І оцінити по тому складу, який в пунктах постійної дислокації, — це буде не зовсім науково.

Була інформація, що Росія передислокувала значну кількість кораблів з Севастополя до Новоросійська (Краснодарський край). Скільки таких, і які причини?

— Після ураження крейсера "Москва", судна "Василій Бех", "вишок Бойка" і повернення острова Зміїного, російське угруповання кораблів перемістилось ближче до берегів Криму. Про це можна вже напевно стверджувати, бо минуло достатньо часу для аналізу.

Що стосується перебазування кораблів до Новоросійська, то сталої тенденції я поки що не бачу. Нині сказати важко, з чим пов'язані зазначені рухи: росіяни злякались українців чи мають якісь інші цілі для передислокації.

Можливо, з певних причин в Новоросійськ перемістились кораблі Балтійського та Північного флотів. Можливо, їх екіпажам дають можливість відпочити, оговтатись. Можливо, дійсно, росіяни бояться за них. Наприклад, якщо говорити про великий десантний корабель проекту 11711 "Петр Моргунов" (таких у росіян лише два), то він потрапив у Чорне море на початку року і вийти звідти не може. Можливо, росіяни за нього серйозно переживають, вважаючи, що він є гарною ціллю для ЗСУ.

Цілком припускаю, що якісь кораблі вони вирішили відвести подалі, але поки це не тенденція. Можливо, така тенденція буде, але ще надто малий пройшов проміжок часу.

"Ми можемо зруйнувати Керченський міст, але що це дасть?"

Україна отримує засоби для ураження на певні відстані. Як це впливає на те, що зараз відбувається у Криму? Є розуміння, куди саме Україна може поцілити?

— Багато є надій на HIMARS, коли ми отримаємо тактичні ракети, здатні вражати цілі на відстані 300 кілометрів. Але "Гарпуни" і "Нептуни", наприклад, б’ють до 260 кілометрів. Різниця лише в тому, що ці крилаті ракети HIMARS невеликі. Окрім того, ми маємо безпілотні літальні апарати, які також можуть нести ракети та завдавати ударів. Також є дрони-камікадзе з достатнім радіусом дії, які можуть наносити удари, в зокрема, і по об’єктах в Севастопольських бухтах.

Але важливо розуміти, по-перше, — де знаходяться об’єкти першочергового ураження: сьогодні і зараз. І в Криму є такі об’єкти.

По-друге, наскільки вони вразливі. Тому що залежно від потужності протиповітряної оборони, інших видів захисту, визначається і доцільність тих сил, які необхідно витратити на конкретну ціль.

Якщо по об’єктах в Севастополі, Феодосії, Перевальному, Сімферополі чи по Керченському мосту удари ЗСУ не наносять, це зовсім не означає, що ми не можемо туди дотягнутися. Можемо дотягнутися. Інше питання — наскільки це критично важливо, і скільки сил це в нас забере. Коли це рівняння буде для нас зі знаком "плюс", тоді буде "бавовна".

Які саме об’єкти на території півострова є для України важливими цілями і можуть бути зруйнований у першу чергу?

— Штабу видніше.

А вам, ви ж знаєте Крим?

— З погляду бойових дій на півдні, по-перше, можна говорити про Джанкой. Після Чорнобаївки і Мелітополя, а Мелітополь стає в чергу за Чорнобаївкою, як аеродром, по якому варто поцілити, на черзі Джанкой. Тому що це ключовий аеродром для тактичної і ударної авіації, який треба буде ліквідовувати. По-друге, це кримське горлечко (Перекопський перешийок), через яке йдуть сили противника з Кримського півострова.

Дозволю відступ, якщо говорити стратегічно. П’ять місяців, з самого початку війни, просимо наших партнерів забезпечити протиракетну оборону України. Наразі ніхто нам таких гарантій не дає. І це зрозуміло. Насправді, немає жодної протиповітряної оборони зараз у світі, яка дає стовідсотковий захист від крилатих ракет. І за сучасними концепціями США, інших розвинених країн, вони також визнають, якби на них була така навала ракет, їх ППО не спрацювала на 100%.

Але вони сильно цим не переймаються, тому що в їхніх стратегічних концепціях передбачений єдиний правильний вихід з такої ситуації — знищення носіїв крилатих ракет: пускових установок, баз їх зберігання, баз їх обслуговування.

Тобто, ворога треба нищити на початкових стадіях. Звідси і відповідь, які цілі у Криму, і не тільки в Криму, мають стратегічне значення.

Мова може бути про: 17-ий арсенал Чорноморського флоту — базу зберігання ракет і озброєння на території Криму, ракетно-технічну базу, де обслуговують крилаті ракети, якими росіяни б’ють по наших містах і селах, і іншого озброєння. Звісно, є пункти управління зв’язку, як стратегічного, так і оперативного рівня, руйнування яких порушує управління силами. Але повторюсь, що Генштабу і нашій розвідці краще видно з погляду важливості об’єкту ураження і спроможності його уразити. Якщо це рівняння буде позитивним, якщо меншими зусиллями ми можемо знищити важливішу ціль, то її знищуватимуть. І треба шукати їх слабкі ланки.

Чи існує мораторій з боку західних партнерів на ураження цілей на території РФ? Якщо так, то Крим — це ж Україна.

— Наскільки я розумію, була заява міністра оборони України, який сказав, що, дійсно, з американцями була розмова про незастосування американської зброї по об’єктах на території РФ. А коли згадали про Крим в цьому контексті, то почули у відповідь, що "міністру оборони США українська позиція зрозуміла". Ось таке загадкове формулювання. Хай тепер росіяни думають. А ми діятимемо, виходячи з оперативних потреб.

Запитаю знову про Кримський міст. Чи бачите ви доцільність його руйнування?

— Кримський міст — важлива ціль. Не тільки з символічної точки зору, а й з оперативної і стратегічної. І ми маємо засоби ураження, якими ми можемо його зруйнувати. Питання полягає в співвідношенні його важливості і тих зусиль, які ми маємо докласти на його знищення. Якщо це співвідношення буде на нашу користь, то, звісно, його знищать.

"Російський контроль, як панівний, у північно-західній частині Чорного моря припинився"

Заступник міністра оборони України Володимир Гаврилов нещодавно сказав, що Україна зможе, чи готується, потопити Чорноморський флот РФ. Чи є обґрунтовані підстави так говорити?

— Найважче уразити флот, якого немає. Росіяни намагаються наші ВМС знищити, а ніяк не виходить, бо їх дуже мало. В росіян же досить великий флот, який уразити досить просто. В нас вже зараз добрий рахунок знищених російських кораблів, серед них є великі та важливі. І не тільки "Москва".

Але їх знищення залежить знову від оперативної обстановки. Кораблі нищаться не для того, щоб їх просто знищити. А під час певних операцій. Приміром, якщо росіяни десантом полізуть на Одесу — потопимо їх. Або якщо вони підставлять свої фрегати, то битимемо по фрегатах. Тобто, це такий планомірний творчий процес нашого штабу ВМС. І взагалі, хлопці з ВМС демонструють дуже класні тактичні навички. 15 одиниць за чотири місяці, Нахімов би позаздрив.

Скільки є російського флоту?

— Якщо ми говоримо про Чорноморський флот, то він залишається досить потужним, тому що у його складі є ударні кораблі. Особливо ті ударні кораблі, що надійшли після 2014 року. Мова про ракетні кораблі – носії "Калібрів" – фрегати 11356-го проєкту, корвети типу "Василій Биков". Вони фактично всі залишились і можуть наносити ракетні удари як по наземних об’єктах, так і по кораблях і цивільних суднах, що вони і робили на початку війни досить активно.

Одним з останніх вони вразили молдовський танкер, який, правда, дрейфував. Росіяни не розбираються, що вони там топлять, задача така в них стоїть, головне — топити. І бойові спроможності їх в цьому не зруйновані. Що стосується, наприклад, кораблів для десантних сил, то трошки ми їм там підчистили. Але, власне кажучи, в них немає там і того десанту, який вони могли завантажити в лютому-березні. Це саме і стосується і мінно-тральних кораблів.

Якщо розкладати по різних категоріях, то Чорноморський флот залишається серйозним противником. Питання полягає в тому, що в лютому-березні росіяни, користуючись, чи вважаючи, що мають свою повну перевагу над Українськими Збройними Силами за відсутності засобів враження для їхніх кораблів, фактично домінували в Чорному морі, то після низки українських перемог росіяни знають, що ВМС, і загалом ЗСУ, — серйозний противник, який має необхідні засоби, які можуть їх знищувати.

Це вже не явне домінування росіян в морі. І я думаю, американці, наприклад, надаючи нам "Гарпуни", думали про розблокування, щонайменше частково, моря,попри фактичну неспіввідносність наших і російських морських сил. Де-факто на морі з’явився паритет за спроможностями, як не парадоксально.

Яку саме частину Чорного моря контролює Україна?

— Приблизно до звільнення острова Зміїного (а це була лише частина операції по знищенню системи спостереження росіян за нашою частиною Чорного моря) вони мали ланцюжок системи спостереження і фактично контролювали все наше Чорне море. Вдаривши по "вишках Бойка" та встановивши контроль над Зміїним, ми зруйнували ці їхні спроможності. Власне кажучи, російський контроль, як панівний контроль, в північно-західній частині Чорного моря припинився. Тепер багато що залежить від засобів розвідки російських і від наших. Хто розумніший, хто кмітливіший, хто активніший — той і завойовує перевагу.

Це не стосується Азовського моря. З Азовським морем, на жаль, все ясно.

Якщо ми говоримо про небезпеку з Чорного моря, наприклад, запуск крилатих ракет, на скільки змінилась ситуація з березня 2022 року?

— Ми вже який місяць рахуємо російські крилаті ракети, думаючи, що їх небагато залишилось. Насправді, у росіян є ракети, і не лише "Калібри" морського базування. Є ракети й берегового базування, є авіаційні ракети.

"Калібрами", наприклад, вони можуть стріляти і з акваторії Каспійського моря. Звідти вони стріляють зі стратегічних бомбардувальників — Ту-95 і Ту-160. Аби здійснити пуски ракет з акваторії Чорного моря, вони заходять бомбардувальниками Ту-22М3.

У них є "Іскандери" і "Точки-У", якими час від часу вони луплять на сході. Зараз вони почали, що взагалі варварство, стріляти по містах з С-300. Щоб було зрозуміло, ракети ЗРК С-300 не призначені для ураження наземних об’єктів, їх боєголовка — це заряд шрапнелі фактично. Очевидно, у них закінчуються до певної міри, наприклад, якісь високоточні ракети, тому вони переходять на радянські, які не є високоточними та надійними. Але їм все одно — якась частина долетить.

Тож розраховувати на те, що рано чи пізно у ворога закінчаться ракети, не слід. Єдиний спосіб попередити їх застосування — знищувати склади боєприпасів, бази обслуговування, носії — кораблі, літаки.