ЗС РФ усюди окопалися: як ЗСУ продовжувати воювати за тотальної оборони росіян, — аналітики
Експерти з CSIS як приклад навели події Другої світової війни, зокрема, операцію "Кобра", під час якої союзникам вдалося зламати оборону Вермахту. Експерти вважають, що бійцям ЗСУ вдалося зберегти ініціативу, яка дасть змогу прорвати оборону росіян на півдні країни.
Під час літньої наступальної кампанії Сили оборони найбільшого успіху досягли на Запорізькому напрямку в районі населеного пункту Роботине. Попри відносно повільне просування українських сил і в умовах відсутності переваги в плані авіації, прорив ЗСУ на півдні України все ще можливий. Про перспективи подальшого звільнення української території йдеться в матеріалі Defence Express від 16 жовтня.
Автори публікації пишуть, що загалом просування українських військ за добу в напрямку Роботиного було в межах 90 метрів. Це набагато повільніше, якщо порівнювати інші наступальні кампанії ЗСУ, а також якщо проводити паралелі з іншими історичними прикладами.
Але з урахуванням того, що російські воєначальники не демонструють високої майстерності в командуванні, українські бійці ще можуть прорвати оборону ЗС РФ на Південному напрямку. Оглядачі звернули увагу на висновки аналітиків Центру стратегічних і міжнародних досліджень CSIS, які опублікували матеріал із докладним аналізом наступальної операції ЗСУ на основі конкретних історичних прикладів.
Оцінка темпів наступу
"Не виключено, що темпи наступу України можуть прискоритися, якщо вдасться подолати оборонні позиції Росії поблизу поточної лінії фронту або якщо російські збройні сили зазнають оперативного чи стратегічного колапсу. Такі зміни в ситуації не є безпрецедентними в сучасній війні", — йдеться в статті.
Як приклад згадується прорив союзників під час нормандської операції "Кобра" наприкінці липня 1944 року, під час якої перша армія генерала Омара Бредлі після 17 днів запеклих боїв, втративши понад 40 тис. бійців, просунулася на 11 км, тобто приблизно на 650 м за день. Як відомо, операція закінчилася успіхом, а Вермахт у результаті втратив позиції в північно-західній Франції.
"Хоча Україна не має тих наступальних переваг, якими союзники володіли в Нормандії, російські військові також не продемонстрували оперативної компетентності німецького Вермахту в Другій світовій війні", — зазначили аналітики.
Зі свого боку, українські експерти наголосили, що російські війська за час літньої кампанії втратили, за даними CSIS, близько 120 тисяч бійців убитими та 300 тисяч пораненими, а українська армія зуміла зберегти ініціативу на театрі воєнних дій.
Водночас варто взяти до уваги той факт, що бійцям Сил оборони доводиться штурмувати добре укріплені позиції противника. І тут, оцінюючи успіхи чи їх відсутність, необхідно враховувати фундаментальні закони війни.
Насамперед ще прусський воєначальник Карл фон Клаузевіц у ХІХ столітті писав про баланс оборони та нападу й наголошував на тому, що оборонятися набагато вигідніше в плані результативності, ніж атакувати. Але українським бійцям усе ж вдалося прорвати першу з трьох ліній російських укріплень на деяких ділянках Південного фронту, тож не виключено, що прорив ЗСУ другої лінії може прискорити темпи просування.
Перспективи розгрому противника
На думку аналітиків CSIS, командування ЗСУ зробило правильний стратегічний крок, обравши пріоритетним саме Південний напрямок із планами одночасно вийти й на Мелітополь і Бердянськ, а також почавши штурмові дії в районі Бахмута. І навіть якщо це на перший погляд здається нераціональним розпорошенням сил, у підсумку окупанти укріплювали оборону з розрахунком того, що українське командування кине всі сили на штурм цих позицій.
Також наголошується, що складність прориву полягає не стільки в "лінії Суровікіна", скільки в наявності чималої кількості ударних вертольотів, великої кількості артилерійських стволів і можливості буквально "на ходу" створювати нові мінні поля та рити траншеї. До того ж Сили оборони відчували дефіцит в інженерній та іншій військовій техніці.
Отже, для досягнення успіху допомога західних партнерів має продовжуватися. Але тут українські експерти звернули увагу на цікаву тезу авторів із CSIS, які пишуть про подальше фінансування України. Виходячи з поточних тенденцій, подальша допомога Україні може обходитися приблизно в 14,5 млрд доларів за рік, але це з тим, що орієнтовний обсяг прямої військової підтримки від США за весь час повномасштабної війни вже перевищив 43 млрд доларів. Тобто в матеріалі міститься непрямий натяк на значне скорочення військової допомоги Україні.
Нагадаємо, українські сили паралельно з контрнаступом на землі проводять ще одну, потенційно важливішу кампанію — знищують російську логістику. На думку оглядачів The Wall Street Journal, удари по командних пунктах, лініях матеріально-технічного забезпечення та складах боєприпасів мають виснажити окупантів.