Геополітична рулетка. Чому головна ставка Путіна – не Україна, а Тайвань
Головна ставка Путіна – не українське питання, а Тайвань. Путін хоче отримати відступні за нейтралітет у той момент, коли Китай може розпочати військову операцію. США не в змозі вести політику на два фронти. А для Європи другого фронту нема. Звідси й різна реакція США й НАТО на вимоги Путіна.
У чому суть нинішніх переговорів між Росією, США й НАТО? Порядок денний старий, усі вимоги лежать на столі десятиліттями, але переговори розпочали саме зараз, причому з великою інтенсивністю.
Тому що за останній рік відбулася зміна — головним геополітичним супротивником США став Китай. А для Європи це не так. Тобто в стратегічних цілях США й НАТО виникли розбіжності.
На яких вирішив зіграти Путін. Його головна ставка – не українське питання, а Тайвань. Путін хоче отримати відступні за нейтралітет, за те, щоб не розв'язувати загострення, коли Китай може почати військову операцію. США не в змозі вести політику на два фронти. А для Європи другого фронту нема.
Звідси й різна реакція США й НАТО на вимоги Путіна. США готові щось обговорювати та пропонувати, а інші країни НАТО налаштовані непоступливо. Для них Китай не є противником, і елемента шантажу немає.
При цьому не можна виключити, що Пекін планує Тайванську операцію після 20 лютого, коли завершаться Олімпійські ігри. Тому Путін і зажадав негайних переговорів.
У Путіна завжди багатоходівки, він виставив вимоги та загострив ситуацію на кордоні, думаючи, що США загрузли з Китаєм і що США можуть піти на поступки в обмін на деескалацію.
Поки що відповіли відмовою, але що буде згодом? Адже ситуація не стоїть на місці. Зростатиме напруженість із Китаєм. Великим гравцем стає Туреччина. Там також можливі події. Зрештою, Північна Корея.
Кожне подальше загострення у світі гратиме Путіну на руку. Чим більше буде напруженості у світі, тим сильнішою буде його позиція, але для цього йому треба тримати загрозу Україні постійною. Тому мені здається, що форсувати події він не буде, а вичікуватиме.