300 мінісупутників Китаю шпигуватимуть на наднизькій орбіті: США готують відповідь

У грудні Пекін запустить на наднизьку навколоземну орбіту свій перший мініатюрний супутник-шпигун, повідомляє Naked Science. Але вже за три наступні роки Китай збирається довести "сузір'я" своїх супутників до 300 штук.

Навіщо Китаю знадобилося "сузір'я супутників"

Як розповіли представники Китайської аерокосмічної науково-промислової корпорації (CASIC) на нещодавньому форумі комерційних аерокосмічних організацій, який відбувся у місті Ухань, супутники будуть оснащені камерами високої роздільної здатності та спеціальним обладнанням для обробки й аналізу інформації. Дорожня карта проєкту передбачає 192 супутники в угрупованні до 2027 року і 300 до 2030-го року. Усі космічні апарати літатимуть на висоті до 300 кілометрів навколо Землі.

Представники CASIC кажуть, що мережа мініатюрних супутників виконуватиме суто гуманітарні місії. Завдання супутникового угруповання зводяться до оперативного спостереження за земною поверхнею в комерційних і гуманітарних цілях — клієнти, які оформлять підписку з корпорацією, зможуть отримати актуальні знімки області, що їх цікавить, протягом пів години після замовлення.

Чому супутники КНР турбують Захід

Американські військові дуже стурбовані розвитком космічної програми Китаю, в рамках якої Пекін збирається виконати понад 70 місій тільки цього року. Чиновники Міністерства оборони США кажуть, що навіть китайські комерційні супутники становлять безліч загроз для безпеки, включно зі шпигунством, повідомляє Defense One.

У США вважають, що не тільки телекомунікаційне обладнання з КНР може використовуватися для шпигунства, а й за допомогою комерційних супутників Пекін може розвідати військові секрети інших країн. Генерал-майор Девід Міллер, директор з операцій космічних сил США, заявив нещодавно: "Ми повинні виходити з того, що китайський супутник є загрозою, незалежно від того, чи є він комерційним або військовим".

У чому особливості польотів на наднизькій орбіті

VLEO або наднизька навколоземна орбіта — це близькі до кругових стабільні траєкторії для супутників максимальною висотою до 400 кілометрів. Китай не першопроходець в освоєнні VLEO, але акцентує свій інтерес до цієї області ближнього космосу. Наднизькою навколоземною орбітою і запуском супутників на неї США і СРСР займалися ще в 70-х роках минулого століття, але на той момент не бачили особливих переваг у подальшому розвитку сегмента подібних апаратів.

Привабливість VLEO для супутників дистанційного зондування Землі нині зумовлена меншою відстанню до поверхні. Щоб отримати знімок у видимому діапазоні з роздільною здатністю близько 50 сантиметрів на піксель, досить камер і оптики масою вдвічі меншою, ніж для апаратів, що працюють на висотах 500 кілометрів. А це, своєю чергою, дає економію у виробництві супутників у 40%.

Однак у польотах на навколоземній орбіті є і свої мінуси: головний з яких — вплив атмосфери. Це означає, що міні-супутники зобов'язані мати достатньо енергії, щоб триматися на орбіті і не впасти або не зірватися у відкритий космос. І навіть у такому разі їхній термін служби буде невеликим.

Однак у Китаї цю проблему вирішили простим способом — завдяки масовому виробництву і запуску самих супутників. Все одно вони виходять відносно дешевими, а відправляти їх у космос можна часто на комерційних і недорогих ракетах.

Утім, поки що ні США, ні країнам ЄС нічим відповісти на китайську програму міні-супутників. Звісно, ці країни анонсували свої проєкти зі створення апаратів для VLEO, але, крім Піднебесної, поки що ніхто не позначив навіть терміни розгортання угруповань, не кажучи вже про конкретні дати запусків.

Раніше Фокус розповідав, що США запускають нову систему РЕБ для космосу. Американська зброя для придушення китайських і російських супутників буде готова до бою до 2024 року.