Розпродаж починається. Чому серйозні іноземні компанії навряд підуть на Велику приватизацію

В кінці березня народні депутати проголосували за припинення мораторію на проведення Великої приватизації, який вони вводили навесні 2020 року через пандемію COVID-19. Всього у списку Фонду держмайна 23 об'єкти державної власності, які планується продати на відкритих торгах. У Фонді вважають, що загалом у поточному році до держбюджету від приватизації надійде 12 млрд грн, з яких 9 млрд грн — від продажу підприємств зі списку Великої приватизації.

"Ми очікуємо, що вже влітку зможемо провести аукціони з приватизації "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії" і "Першого Київського машинобудівного заводу" ("Більшовик"). На цих підприємствах працюють інвестиційні радники, підготовка [до приватизації] знаходиться на завершальних етапах. Аукціон по приватизації "Президент-Готелю" очікується у III кварталі 2021 року. Це будуть перші підприємства Великої приватизації за останні 15 років з часів "Криворіжсталі", — заявляють Фокусу у Фонді держмайна. Реалізація цього плану виглядає перспективною, з огляду на заяви прем'єр-міністра Дениса Шмигаля про те, що приватизації бути, а у 2021 році у межах Великої приватизації продадуть шість великих підприємств.

Втім, у подібних планів є ризики, і із запланованих 12 млрд грн в реальності держава може виторгувати лише кілька сотень мільйонів.

"Потрібно враховувати пандемію, яка може розгорітися в Україні з новою силою, розбіжності між урядом і парламентською більшістю (програма уряду не затверджена), а також сильну протидію прозорої приватизації з боку всіх можливих груп впливу", — зазначає Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії .

Старі плани

Наполеонівські плани з приватизації держмайна в уряду України були і раніше. Наприклад, уряд Володимира Гройсмана збирався у 2016 році отримати не менше 17,1 млрд грн, але за рік продав лише на 187,5 млн грн — це 1,1% від запланованого. Невеликий прорив у приватизаційному питанні трапився у 2017-му, коли при плані 17,1 млрд грн держбюджет отримав 3,37 млрд грн, тобто план виконали на 19,7%. Однак у 2018 і 2019 роках приватизація зійшла нанівець. 2018 року планували продати на 21,3 млрд грн, а у 2019-му — на 17,1 млрд грн. Реальні надходження, згідно з даними ФДМУ, — 268,65 млн грн і 546,8 млн грн відповідно. Іншими словами, незважаючи на численні заяви чиновників і політиків, складання списку об'єктів приватизації підприємств, проведення величезної роботи з упорядкування даних про держмайно, зміну менеджменту на держпідприємствах, приватизація йшла слабо.

Цьому є пояснення. Перш за все — громіздка бюрократична машина, коли різні держпідприємства знаходяться в управлінні різних міністерств і відомств і передача підприємств ФДМУ затягується на місяці й навіть роки. Наприклад, у звіті Рахункової палати про результати діяльності Фонду держмайна у 2017 році вказується на те, що Мінагрополітики, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури, Міненерговугілля, Укравтодор, порушуючи Закон України "Про приватизацію державного майна", не передали ФДМУ функції з управління підприємствами, які будуть приватизовані. "Встановлено, що уповноважені органи управління визначене до приватизації держмайно передавали до органів приватизації із значним запізненням або взагалі не передавали, що унеможливлювало виконання завдання по надходженню коштів до держбюджету", — йдеться у звіті.

Серед причин, які гальмували приватизацію останні п'ять років, експерти називають також слабку зацікавленість з боку уряду і політичних кіл і недостатню компетентність Фонду держмайна.

"Попереднє керівництво ФДМ не було зацікавлене в приватизації. Це особливо помітно зараз — на контрасті з менеджментом Фонду, який змістив фокус з управління активами та оціночної діяльності на прозору приватизацію та оренди. Раніше, незважаючи на нове законодавство, ФДМ не був драйвером приватизації. Ця функція Фонду була розмита більше корупціогенних: оцінкою, орендою і управлінням корпоративними правами. Зараз, з приходом нового менеджменту, Фонд повернувся до тієї діяльності, заради якої його створювали, — приватизації", — зазначає Богдан Прохоров. За його словами, після зміни керівництва у ФДМ залучили професіоналів з метою підвищити ефективність усіх процесів: максимальний перехід до електронного документообігу, наповнення новим змістом реєстру держвласності, законодавчі ініціативи.

Ще одним стоп-фактором для приватизації експерти називають корупційні схеми, при яких менеджмент держкомпаній допомагає заробляти на держвласності великому приватному бізнесу, реалізуючи його завдання, а не завдання держави. На думку Тимура Бондарєва, керуючого партнера, керівника практики нерухомості та будівництва АТ Arzinger, замороження приватизації у 2020 році відбулося саме через незацікавленість у продажу держкомпаній з боку бізнес-груп.

"Основною причиною для заморозки Великої приватизації були інтереси окремо взятих бізнес-груп, які, розуміючи, що їхня монополія добігає кінця, робили всі зусилля і застосовували всі можливі аргументи для того, щоб якомога довше зберегти вплив щодо активів", — вважає Бондарєв .

Важливо

"Йдеться про мільярди". Що виграє бюджет України від Великої приватизації

У Фонді держмайна підтверджують, що проблема безпосередньо пов'язана з групами впливу. "Говорячи про відсутність Великої приватизації в минулі роки, потрібно розуміти, що такі активи є об'єктом інтересів різних груп впливу, які звикли за рахунок платників податків і держави забезпечувати власні фінансові інтереси. Тому відсутність приватизації непрофільних державних активів, які не є стратегічними, можна пояснити в першу чергу відсутністю політичної волі. Сьогодні така воля є — про це свідчать не слова, а реальні дії. Навіть під час заборони на проведення аукціонів Великої приватизації Фонд держмайна організував підготовку, роботу приватизаційних радників і стабілізацію цих активів, що призводить до збільшення їх вартості", — зазначив заступник глави ФДМУ Тарас Єлейко.

Нові перспективи

У 2020 році, як уже було зазначено, Велика приватизація була заморожена через пандемію. Хоча раніше планувалося залучити до держбюджету від приватизації 12 млрд грн, підсумкова сума у 2020 році — 1,8 млрд грн. Велика частина (1,1 млрд грн) — надходження від продажу київського готелю "Дніпро".

"Це результат комплексної роботи щодо приведення цього об'єкта у нормальний стан. Офіційно готель за рік заробляв на рівні оренди двокімнатної квартири в Києві. Тому Фонд за підтримки міжнародних партнерів організував проведення фінансового, юридичного та технічного аудиту цього активу. Була відновлена вся документація, проведена комунікативна робота з потенційними інвесторами та надано вичерпну інформацію про об'єкт. 29 учасників змагалися за право власності на відкритих торгах, які підвищили ціну до 1,1 млрд грн", — повідомив Тарас Єлейко.

У списку Великої приватизації сьогодні 23 підприємства, загальна сума надходжень до держбюджету за умови проведення по ним прозорих аукціонів може перевищити $ 1 млрд. Серед перспективних об'єктів, в яких зацікавлені як українські, так і іноземні інвестори, — Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), Запорізький титано-магнієвий комбінат, "Президент-Готель" та ін.

"Крім ОГХК і "Більшовика", цього року розраховують продати "Президент-Готель" у Києві і почати підготовку до продажу обленерго. Ми не тільки отримуємо звернення від потенційних покупців, але проводимо проактивну роботу у напрямку комунікації з потенційними інвесторами, надаємо інформацію про активи і консультуємо по процедурам. ОГХК цікавилися 16 потенційних інвесторів, з яких 13 — закордонні", — зазначив Тарас Єлейко.

Незважаючи на позитивний настрій, у реалізації Великої приватизації чималі ризики. Як зазначають експерти, у кожного підприємства є скелети у шафі. Йдеться про фактори, які можуть вплинути як на процес продажу активів та їх підсумкову вартість, так і загалом на можливість їх продати. Серед них — борги держкомпаній, а також судові справи, що перешкоджають приватизації.

Наприклад, якщо говорити про підприємство "Азовмаш", яке у списку Великої приватизації: Господарський суд Києва на початку 2019 року визнав завод банкрутом і дозволив ліквідацію. За "Сумихімпром" (теж зі списку) з 2015 року тривають суди — підприємство проходить процедуру санації, а ФДМ регулярно програє в судах спроби закрити справу про його банкрутство.

У інших компаній, на перший погляд більш благополучних, теж проблеми.

"Одеський припортовий завод" — підприємство, яке раніше мало виняткові преференції: вдале розташування, гарну інфраструктуру, сучасне обладнання. Воно з флагмана хімічної промисловості перетворилося фактично у банкрута, оскільки через участь у непрозорих схемах виробництва продукції на давальницьких умовах накопичило величезну заборгованість за газ. На цьому етапі проблеми заборгованості не вирішені, ризики її стягнення зберігаються і єдиним форматом роботи підприємства залишається давальницька схема. В тією чи іншою мірою можна знайти обставини, які завадили приватизувати й інші великі держпідприємства", — розповідає Сергій Тащі, адвокат, радник АО GORO legal. Навіть такий ласий об'єкт, як розташований у центрі столиці "Президент-Готель", експерти вважають не простим для успішної приватизації.

"Президент-Готель" може відлякати інвесторів: він в оренді у приватної компанії до 2034 року, а туризм зараз переживає не найкращі часи", — зазначає Богдан Прохоров.

Мрії і реальність

Експерти впевнені: якщо ФДМ і його новий керівник Дмитро Сенниченко продовжить політику максимальної прозорості та конкурентності, то шанси і вигідно продати держкомпанії, і побачити у фіналі аукціонів цікавих іноземних гравців є. Хоча, на думку Тимура Бондарєва, інвесторів можуть відлякати українські реалії та фактична відсутність верховенства права. З Бондарєвим згоден Андерс Аслунд, аналітик Atlantic Council.

"В Україні немає верховенства закону, оскільки суди явно корумповані. Щоб захистити свою власність в Україні, потрібно бути українським олігархом. У цих умовах я був би дуже здивований, якби серйозні іноземні компанії зважилися на Велику приватизацію", — зазначив Аслунд.

Ще один ризик — організація продажів держпідприємств "під покупця".

"Оскільки дуже часто в приватизацію можуть втручатися ті чи інші групи впливу, тобто ризики, що умови конкурсів випишуть під конкретних покупців. Сподіваємося, що ФДМ забезпечить прозорість проведення конкурсів і рівноправність учасників. Це в інтересах держави, оскільки всі виявлені порушення приведуть до оскарження результатів торгів, судам і не дадуть можливість отримати максимальний ефект від приватизації", — пояснює Сергій Тащі.

Важливо і те, як саме держава захищатиме нового власника вже після приватизації.

"Навіть якщо реальні інвестори зможуть виграти відповідні конкурси, є маса сумнівів, наскільки швидко і ефективно вони зможуть увійти в права власників і надалі керувати активом. Саме на етапі операційного менеджменту та отримання операційного контролю починаються найцікавіші нюанси — старий менеджмент, ручні профспілки, правоохоронні, так само як і десятки інших контролюючих органів, суди, фактично контрольовані місцевими бізнес-групами, точно допоможуть новому інвестору в повному обсязі отримати "задоволення" від вдалої покупки і змусять задуматися щодо доцільності подальшого інвестування в Україну", — робить висновок Тимур Бондарєв.