Смішний мільярд. Чому Україні не потрібна компенсація, запропонована за "Північний потік-2"

Україна та "Північний потік-2": ніяких гарантій немає

Кілька місяців адміністрація американського президента Джо Байдена й уряд канцлерки Німеччини Ангели Меркель намагалися врегулювати конфлікт навколо російського газопроводу "Північний потік-2". Американці готові були піти на компроміс із Берліном і Москвою, незважаючи на настійні сигнали з Києва зупинити будівництво газопроводу, запуск якого загрожує нашій національній безпеці та може спровокувати енергетичну кризу в Україні. Захід обіцяв знайти спосіб максимально знизити збиток для Києва, і ось результат.

21 липня Німеччина і США за спиною України прийняли угоду.

Американська сторона припиняє втручатися в будівництво СП-2, а Берлін обіцяє "використовувати всі доступні важелі", щоб переконати Росію продовжити контракт із Україною на транзит газу після 2024 року ще на десять років. Як компенсацію за "ПП-2" Києву виділять мільярд доларів інвестицій у Зелений фонд України, який створять і куруватимуть німці. Німеччина відразу внесе до фонду пожертвування в розмірі не менше 175 млн доларів. Решту від обіцяного мільярда доларів докинуть "найближчими бюджетними роками".

Також Берлін гарантує ввести санкції проти Кремля, якщо Росія спробує використовувати газопровід як політичний важіль тиску на інші країни або "здійснить подальші агресивні дії проти України". США обіцяють Україні технічну та політичну підтримку.

При втраті 2 млрд доларів щорічно за відсутності транзиту після 2024 років через українську ГТС один мільярд доларів інвестицій — це смішні гроші, так оцінюють експерти підписану Німеччиною та США декларацію.

"Це мізерна сума в порівнянні з тими грошима, які потрібні для "озеленення" України. Перспектива цього процесу розтягнеться на десять років. І 1 млрд доларів — це ніщо. Нам пропонують журавля в небі, відбираючи синицю", — коментує Фокусу Андріан Прокіп, експерт програми "Енергетика" Українського інституту майбутнього.

За словами Валентина Землянського, директора енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України, фінансові компенсації в цій історії — це всього лише гроші, які, з урахуванням економічної ситуації в нашій країні, будуть "проїдені".

"Записати мільярд на Україну нескладно. У Німеччині це передбачено в бюджеті — фінансування водневих проектів. Питання, як ці проекти ефективно і швидко реалізують. Будь-яка сума — це не вирішення питання", — говорить Фокусу експерт.

Викликають сумніви й обіцянки Німеччини домовитися з Росією про транзит газу через Україну після 2024 року. За словами Андріана Прокопа, такими формулюваннями Берлін абсолютно нічого не гарантує Києву. Як і у випадку з уведенням санкцій, якщо Росія буде використовувати "ПП-2" як важіль тиску на інші країни.

"Росія останніми роками не раз демонструвала несерйозне ставлення до міжнародних домовленостей. І кожен раз Німеччина говорила: "Треба щось робити", — і нічого не робила. Всі були "стурбовані "Донбасом, Кримом, Скрипалями [справа про отруєння колишнього співробітника російської розвідки, громадянина Великобританії Сергія Скрипаля та його дочки в 2018 році], Навальним [отруєння російського опозиціонера Олексія Навального нервово-паралітичною речовиною "Новачок"], але це не впливало на політику Німеччини щодо Росії", — зазначає Прокіп.

Транзитне питання: хто заповнить український трубопровід

"Готуватися до негативного сценарію Україні потрібно було заздалегідь, оскільки й раніше було зрозуміло, що "Північний потік-2" добудують і рано чи пізно він почне працювати", — каже Валентин Землянський. Деякі експерти згодні з думкою глави Оператора ГТС Сергія Макогона, що оптимальним для України варіантом була б угода на транзит газу на 15 років обсягом 45-50 млрд кубометрів на рік. Але виникає питання — чи потрібно це Росії?

Іншими словами, змусити Росію погодитися на продовження транзиту в потрібних Україні обсягах — сценарій, який навряд чи реалізується.

"Не уявляю, як це можна реалізувати. Навіть якщо РФ погодиться на транзит, потім раптом станеться аварія в її системі труб десь під Воронежом, яку вони не зможуть усунути, ремонту не буде, і що ви будете з ними робити?" — каже Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики. І додає: такий сценарій вимагає не просто підписаної "Газпромом" документа, але чітких гарантій — прозорого механізму фінансових гарантій, страховки від європейських фінансових компаній.

Зараз ідеться про транзит після 2024 року обсягом 15 млрд кубометрів, а це може вилитися в проблеми для української ГТС, яка розрахована на значно більші обсяги транзиту. Харченко каже, що ГТС не зможе працювати на таких обсягах, і Україні доведеться докласти технічних зусиль, щоб фактично перекрити повністю транзит, залишивши при цьому можливості для транспортування газу всередині країни.

"Рішення є, і Сергій Макогон про нього прекрасно знає", — зазначає Харченко.

Проблемним питанням для низки енергоекспертів залишається і загальний сьогоднішній стан української ГТС.

"Тепер ми можемо очікувати, що у 2024 році транзит зменшать до мінімуму. Питання, наскільки ми готові займатися власною газотранспортною системою, адже всередині країни нічого не було зроблено для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність української ГТС. І ні США, ні Німеччина нам у цьому вже не допоможуть", — вважає Валентин Землянський. І додає: Україні потрібно припинити розігрувати роль жертви, вимагаючи компенсацій від великих геополітичних гравців. Замість цього потрібно зайняти активну позицію та зробити все, щоб залишитися включеними в європейський газовий ринок не тільки як споживач, а й як повноцінний транзитер.

Україна та Європа: говорити та домовлятися

За словами Олександра Харченко, Україні важливо зайняти активну позицію в переговорах із Європою та США.

"Ми повинні продовжувати переговори з європейськими партнерами та максимально активно наполягати на двох речах: щоб Європа під лідерством Німеччини та за підтримки США ввела вимоги Третього енергопакету до всіх магістральних газопроводів, які ведуть газ із Росії. Вони всі повинні опинитися в однаковому становищі, тому що українська ГТС виконує вимогу Третього енергопакету, а інші — ні. І це суперечить правилам енергетичної солідарності", — говорить Фокусу Харченко.

• Для довідки. Третій енергетичний пакет — це чинний у ЄС пакет нормативних правових актів, що регулюють енергетичну та газову галузь. Зокрема, він включає Газову директиву, яка не дозволяє одній людині або групі людей контролювати видобуток, продаж і транспортування газу.

Експерт підкреслює, що європейські партнери під проводом Німеччини повинні також наполягати на тому, щоб Газпром втратив статус монопольного експортера газу в Росії.

"Компанія виробляє близько 60% газу, якщо позбавити її нинішнього монопольного статусу, українська ГТС буде конкурувати з новоствореними газопроводами. А гнучкість і потужність нашої системи такі, що ми можемо запропонувати унікальні умови експортерам і покупцям, щоб виграти. І це буде комерційна конкуренція, а не політичне рішення Кремля", — відзначає експерт. Проблема тільки одна: у Росії не готові відмовитися від монополії "Газпрому", яка приносить чималі дивіденди акціонерам.

Знайти вихід із "газового кільця"

Росія завершила створення так званого "газового кільця" навколо України. Ідеться про газопроводи "Турецький потік", "Блакитний потік", "Балканський" і "Північний". Після запуску "ПП-2" Росія зможе оперативно перекидати поставки газу по "Південному" та "Північному" потоках. І це буде виражатися в політиці газового шантажу, що становить загрозу для України. Тому, за словами Ігоря Тишкевича, експерта програми "Міжнародна та внутрішня політика" Українського інституту майбутнього, Україні потрібно розвивати формат Люблінського трикутника. Тобто знайти компроміси та вийти з конфліктів із країнами Трьох морів (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Австрія, Словенія, Болгарія та Румунія). У першу чергу, в угорському та румунському напрямках.

"У нас є прогалини у відносинах з Німеччиною та США, але залишається група держав, яка є виразником американських інтересів. Для нас критично важливо максимально поліпшити з ними відносини", — пояснив Фокусу Ігор Тишкевич.

Оскільки історія з "ПП-2" показала, що політичні інтереси країн можуть змінюватися, а питання економічної вигоди залишаються в пріоритеті, українська ГТС повинна не тільки сподіватися на гарантії безпеки від європейських партнерів, але і стати комерційно привабливою.

"Ми будемо вигідними, якщо будемо пропонувати європейським партнерам конкретну альтернативу замість того, щоб продовжувати говорити виключно про захист європейських цінностей", — продовжує Ігор Тишкевич. І додає: є ще два роки до моменту практичного запуску "ПП-2".

"Наші програми через два роки повинні стати важливими та незамінними для європейських партнерів. І повинні фінансуватися з цих самих коштів (мільярд доларів в Угоді. — Фокус)", — вважає Тишкевич.

Експерт упевнений: ЄС працює і з арабськими нафтовидобувними монархіями, які не поділяють принципи ліберальної демократії, але з якими вигідно співпрацювати. Так що Україна повинна не тільки говорити західним партнерам, що ми близькі з ними по духу, але й показувати, що з Україною вигідно працювати. Для цього потрібно розробити власні програми з довгострокового використання підземних газових сховищ, реформами енергетичного сектору, водневої енергетики, яка є пріоритетною для ЄС.

Так чи інакше, але час ще не втрачено, й істотними дипломатичними зусиллями Україна зможе отримати ті умови щодо газового транзиту, які вигідні саме їй. Експерти в один голос стверджують: політикам потрібно терміново скласти реалізований план із дипломатичної роботи. На думку Олександра Харченка, зараз Україні важливо ініціювати активні переговори з Європою та США (природно, про переговори з Росією не йдеться).

"Є багато інструментів, є МЗС, уряд, можна призначити уповноваженого з енергетичних питань. Важливо, щоб була відповідальна особа. В угоді європейців щодо "ПП-2" є фраза, що у ФРН буде спеціальний уповноважений із офісу та бюджету, який буде вести переговори з РФ про продовження транзиту через Україну після 2024 року. І Україні теж потрібно, щоб конкретні люди відчували відповідальність на майбутнє нашого газового транзиту", — говорить Харченко.