Небезпечний балон. Чому потрiбна легалізація заправки газбалонів на АЗС

Хто про шо балакає в сховище, а у нас про LPG. Для початку доповідаю: на минулий заклик щодо модернізації законодавства у сфері опалення на LPG відреагували в Міненерго, там вже консультуються щодо розшиття вузьких місць.

І якщо опалення – це дуууууже цікаво, але дещо далекувато, то побутові балони вимагають не меншої уваги тут і зараз.

Великого балону газу вистачить на довгий період для приготування їжі. Причому не тільки у приватному будинку – декілька знайомих про всяк випадок придбали туристичні комплекти на 1-2 конфорки у квартири. А якщо ще й генератор дозволяє використовувати пропан-бутан замість бензину, то цінність ресурсу за містом підвищується в рази. При цьому на заправках газу повно, а у розпал кризи він там з’явився у вільному доступі набагато раніше за дизель та бензин. Тож декілька газових балонів у сараї — це фундамент реальної енергетичної автономії! Сам маю три )

Невідворотність енергетичної кризи створила величезний попит на балони. Все доступне з "епіцентрів" вигребли, а ціни на червоні пошарпані життям балони на OLX злетіли до небес. Здавалося б, все круто: купив балон — заправив — готуєш/грієшся. Зустрічав і тут, у Фейсбуці заклики до людей щодо активнішого використання балонного газу як простого та беспечного енергоносія. Насправді ж ніт, не простого і не самого беспечного!

Основних нюансів два

• Перший – власне балон.

Він — не каністра, а скраплений газ дуже відрізняється від рідких палив, причому у більш небезпечному ключі. В ідеальному світі користувачі побутових газових балонів проходять інструктаж щодо безпеки, а балон – регулярне технічне обслуговування. За законодавством (а головне за логікою та практикою), перед кожною заправкою балони мають перевірятися авторизованими компаніями. Вони ж і заправляють балон (норматив – 85% від ємності) на газонаповнювальній станції, везуть його абоненту та підключають на місце експлуатації. Абоненту дають перевірений повний балон, а старий порожній йде на сервіс.

У житті все виглядає інакше. Тут можна зустріти ємності поважного віку. Половину зі своїх 60-65 років життя вони не бачили сервісу, а просто раз за разом задувалися на автозаправках. Цього достатньо для того, щоб являти собою небезпечний предмет з іржею та підтравлюванням клапану.

• Друга проблема – процес заправки.

Думаю, я не помилюся, якщо скажу, що викладеним вище законним шляхом використовується не більше 15% побутового пропан-бутану в Україні. Але раніше такого не було. Ще в 1990-х державні або напівдержавні облгази задовольняли потреби громадян, а газових заправок просто майже не було. Зараз все навпаки: інститут облгазів пішов у небуття, а заправок куча, то ж левова частка балонів заправляється саме на них.

Чи безпечно це? Ні! Саме тому наповнення балонів на АЗС формально заборонено, але за 20-50 грн у заправника може знайтися час та натхнення. Керівництво відповідальних мереж слідкує за цим і карає порушників, але такими мережами є не всі.

Зрозуміло, що на АЗС ні про яке технічне обслуговування балону не йдеться, а значить, гарантій його справності ніяких. Обсяг заправки замість нормативних 85% — до відсічки. Коли з холодної заправки балон потрапить до теплої оселі зростання тиск газу, який набагато більше розширюється ніж бензин, може призвести до вибуху. Таких випадків і раніше було достатньо, а зараз зростання користувачів підвищить загрозу. Ну і не треба забувати, що вимушені нові абоненти здебільшого скуповували далеко не сучасні безпечні композитні балони, а те, що було дешевше, тобто старі радянські ємності..

Але чи нормально, що більшість побутового газу походить з АЗС?

Так, цілком. Адже на заміну облгазам приватні компанії не прийшли через страшну зарегульованість системи. Якщо зробити законний масштабний бізнес з продажу балонів і легше за спорудження АЕС, то ненабагато. Тож люди масово їдуть на заправки. Каюсь, і сам задуваю балони у такий спосіб (хоч якась користь від БРСМ та підзаборних АГЗП).

В Європі попит на балонний газ дуже високий, тому система постачань цього енергоресурсу налагоджена прекрасно. Заправляти балони на заправках там зась, але обміняти порожній можна скрізь від хлібної лавки до господарчого магазину. Ну і на заправках, певен, всі бачили там спеціалізовані автомати.

Убогий балонний фонд, помножений на відсутність культури заправки, завжди був запорукою біди, а зараз, із зростанням інтересу до балонного газу, небезпека зростає відповідно стрімко.

То що ж робити?

В ідеалі треба будувати сучасну державну систему постачання побутового пропан-бутану населенню та модернізувати законодавче регулювання комунально-побутового сектору. Послаблення гайок повинно мати на меті полегшення входу на ринок для приватних компаній. Але це робота на роки… тоді як армія споживачів балонного газу вже величезна і зростає з кожним вибухом на енергетичних станціях України.

На мою особисту думку, оптимальним рішенням сьогодні могла б стати легалізація заправки балонів на АЗС. Для цього заправки мають навчитися досліджувати ємності на предмет критичних несправностей (це не нанотехнології) та мати договори з ремонтними конторами, куди споживачі можуть звертатися якщо такі несправності виявлені. Про це міг би свідчити якийсь сертифікат. А споживачі мають бути сповіщені про те, що заправляти балони треба на заправках з "сертифікатом" (достатньо приділити цьому пару блоків в телемарафоні).

І знов задача і для влади, і для об’єднань приватних операторів ринку. Останнім я би радив щільніше придивитися до розвитку неавтомобільного споживання скрапленого газу. Як показує приклад Європи та явна невідворотність енергетичної кризи в Україні, ця сфера може стати величезним додатком до вже існуючого обсягу продажів.

Джерело.