Обмежити термін служби та збільшити платню: як урятувати мобілізаційну кампанію в Україні

Про те, що військові не задоволені мобілізацією, яку влада проводить у тилу, влучно сказав командир роти 80-ї ОДШБр Владислав Шевчук.

"Людей [на фронті] мало, тому що війна в нас — повномасштабна, а мобілізація чомусь не повномасштабна", — сказав військовий.

Про проблеми з людьми на фронті зазначають і західні партнери України. Колишній міністр оборони Британії Бен Воллес говорив, що Києву варто було б переоцінити масштаби мобілізації, адже середній вік бійців на фронті — старше за 40 років.

Офіційно військово-політичне керівництво країни проблеми з мобілізацією не визнає. А головною мотивацією для військовозобов'язаних вважають 65 статтю Конституції України, у якій зазначено, що захист незалежності й територіальної цілісності країни — обов'язок громадян.

Як залучити людей на фронт

І те, що люди не хочуть воювати, — це нормально. Але з цим треба щось робити. Бо ми воюємо з ворогом, який у разі перемоги живими нас не залишить. І якщо ми програємо, як в окупованому Криму, в нас не буде. Буде як у Чечні. Буде одна велика Буча.

Сказати, що керівництво країни не проводить агітаційну роботу, було б несправедливо. Від початку війни ми бачимо рекламні ролики, мотиваційні плакати, звернення представників влади, які закликають стати на захист України. Однак підхід і риторика, як вважають експерти, давно себе вичерпали.

Те, що люди не хочуть воювати, — це нормально, каже Фокусу Євген Дикий, ветеран АТО, колишній командир роти в батальйоні "Айдар" (2014). Війна — це страшно. І зробити її менш страшною неможливо. Однак влада обрала хибний шлях, намагаючись спершу переконати всіх у гарантованій швидкій перемозі, а потім переконуючи, що потрібно побороти страх перед війною.

"Через 18 місяців війни в нас не менше мотивації йти на війну, ніж у будь-якій іншій країні, як показує історія. І в Радянському Союзі були черги 22 червня 1941 року, але не восени того ж року. І в Німецькому рейху військові проходили конкурс, щоб потрапити в елітне військо СС, а потім призовників відловлювали. У демократичних союзників було те ж саме. Після нападу на Перл-Гарбор 1941 року в перші місяці були черги, а далі — жеребкування, людей призивали примусово за алфавітом. Ми такі самі, як і всі. І те, що люди не хочуть воювати, — це нормально. Але з цим треба щось робити. Бо ми воюємо з ворогом, який у разі перемоги живими нас не залишить. І якщо ми програємо, як в окупованому Криму, в нас не буде. Буде як у Чечні. Буде одна велика Буча", — міркує Дикий.

На думку військового, багатьох військовозобов'язаних, навіть тих, хто готовий долучитися до лав ЗСУ, лякає перспектива необмеженої за терміном служби. Якби вони знали, що через 1,5-2 роки зможуть повернутися до цивільного життя, а їх на фронті замінять інші бійці, мотивація збільшилася б у рази.

"Зараз усім зрозуміло, що війна надовго. Ніхто не може сказати, як довго. Тому дуже демотивує такий фактор: якщо людину призивають, вона купує квиток в один кінець. І це неправильно. Як це не сумно визнати, навіть у ворогів мобілізують на рік. Далі вони намагаються змусити підписати контракт, але базово в людини є право вибору — продовжувати службу чи ні. І нам потрібно ухвалити закон, що навіть у воєнний час, термін служби 1,5 або 2 роки. Але не нескінченно до перемоги", — каже Дикий.

Важливим кроком у цьому напрямку став би наказ про ротацію військових. Якщо президент поставив би завдання перед Головнокомандувачем ЗСУ — впродовж пів року замінити бійців на фронті й повернути їх додому, це б теж посилило мотивацію інших приєднається до лав ЗСУ.

Водночас в Україні є готовий мобілізаційний ресурс, який міг би замінити бійців на фронті. Йдеться про правоохоронців, які мають право на бронь від мобілізації під час війни.

"Я нещодавно сам поцікавився цифрами. Ви знаєте, що одних тільки поліціянтів, які нас охороняють, 160 тисяч. Усі ці люди проходили спецвишкіл, медкомісії, вони володіють зброєю, мають базові навички, яких немає в простого призовника, а також їхній стан здоров'я кращий. Цими людьми можна заповнити посади молодших офіцерів і сержантів. Я думаю, що 60 тисяч як мінімум можна було мобілізувати одразу. Якщо не навпаки — 100 тисяч забрати, 60 тисяч — залишити. І це не просто 100 тисяч бійців, це 100 тисяч молодших офіцерів і сержантів", — зазначає Дикий.

Сержанти й молодші офіцери складають кістяк для формування бригад. Крім поліціянтів, є ДБР, прокурори, співробітники податкової служби, які, за словами Дикого, проходять базовий профвідбір. Усі ці люди заброньовані, так само, як, наприклад, науковці.

"Я розумію, що в Радянському Союзі за часів Другої Світової найкращим способом не йти на фронт було піти в НКВС. Але це було пов'язано з тим, що радянська влада очікувала на повстання свого народу в тилу. Потрібно було тримати величезний каральний апарат. Мені здається, що в нас інша ситуація. Науковці в нас теж мають право не воювати, але серед них я знаю велику кількість добровольців. Покажіть мені добровольця прокурора", — резюмує експерт.

Рекрутинг на рівні бригад

Глобально підхід до мобілізації змінила б можливість комбригів займатися рекрутингом бійців напряму. В Україні є два десятки бригад із подібним досвідом. Найвідоміша — 3-тя окрема штурмова бригада (3 ОШБр).

Велике значення в мотивації військовозобов'язаних приєднатися до лав ЗСУ відіграє підхід влади до мобілізації, який не змінюється десятиліттями. Військкомати слабо співпрацюють із командирами частин, які потребують професійних кадрів. За словами Дикого, не завжди враховується досвід і знання військовозобов'язаних. Наприклад, військово-облікові спеціальності не передбачають IT-фахівців. Тому айтівців, які могли б застосувати свої знання в армії, просто відправляють у піхоту.

Серйозною перешкодою залишається відсутність можливості служити в конкретній військовій частині. Нещодавно міністр цифрової трансформації Михайло Федоров говорив, що його відомство працює над пілотним проєктом застосунку, який у перспективі дасть змогу військовозобов'язаним обирати спеціальність і роту для проходження служби, що може збільшити кількість добровольців. Однак поки проєкт не запущено.

"Зараз у нас є наказ начальника Генштабу від липня 2022 року, який забороняє військкоматам оформляти людину за її власним бажанням до конкретної частини, навіть якщо командир цієї частини виписав направлення. Тобто ситуація така: є цивільний, який готовий піти в ЗСУ, але боїться потрапити до неадекватних командирів. У нього є конкретні навички, він знайшов частину, яка йому подобається, і там його готові прийняти. Але коли він приходить із направленням від комбрига у військкомат, йому кажуть — ми не маємо права. Але раз ви прийшли, ми вас мобілізуємо, але в іншу частину. Це дуже демотивує, і я знаю особисто людей, які готові просто зараз піти до військкоматів, але не хочуть потрапити куди завгодно", — зазначає Дикий.

Глобально підхід до мобілізації змінила б можливість комбригів займатися рекрутингом бійців безпосередньо. Полковник запасу Роман Світан каже Фокусу, що в Україні є два десятки бригад із подібним досвідом. Найвідоміша — 3-тя окрема штурмова бригада (3 ОШБр).

"Бригада є основною бойовою одиницею, яка може виконувати самостійно комплексні завдання. Комбриг керує цілим механізмом, і в нього має бути рекрутингова контора, щоб він міг відібрати вмотивованих людей і навчити їх. Тоді комбриг ніколи не запросить у військово-політичного керівництва країни солдатів. У нього буде проблема, куди їх подіти, бо стоятиме черга. Але для цього потрібен фінансовий механізм", — вважає Світан.

Полковник запасу Олег Жданов додає, що не останню роль у мотивації військовозобов'язаних відіграє грошове утримання. За майже два роки війни військовим не підняли виплати — ні на лінії фронту, ні в тилу. Нагадаємо, тим, хто проходить службу на нулі платять 100 тисяч грн. Платня в тилових підрозділах у рази менша.

"Потрібно переглянути розцінки, особливо для тих, хто на нулі. І тоді буде мотивація", — каже Фокусу Жданов.

Нагадаємо, на думку Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, затяжна війна з Росією загрожує існуванню України, а ситуацію врятує якісний технологічний стрибок, що вимагає колосальних грошових вкладень. Фокус детально розбирався, де Україні взяти ресурси для перемоги.

Також Фокус розповідав, що Міністерство оборони України виявило зловживання бойовими виплатами на суму 123 млн грн. Виявилося, що премії отримували ті, хто не мав стосунку до бойових дій.