Українці бояться воювати: як покращити ставлення до мобілізації та хто такі насправді ТЦК

За словами сержанта 3-ї механізованої роти Karakurt Colony 2-го механізованого 3-ї ОШБр з позивним "Пітбуль", працівники ТЦК і СП мобілізують немотивованих чоловіків, які лише створюють проблеми на фронті. Він зауважив, що ТЦК "пакують" усіх без розбору громадян, які своїм небажанням воювати підставляють себе та товаришів у бойових підрозділах. Боєць переконаний, що для початку працівникам ТЦК потрібно самим побувати на передовій, адже "більшість не брала участі в бойових діях".

"Їм (працівникам ТЦК. — Ред.) аби лише зловити людину, поставити галочку і прозвітувати перед керівництвом", — сказав "Пітбуль".

Дійсно, щодня в соцмережах з'являються відео силової мобілізації з різних регіонів країни: людей затягують в бусики, або скручують на землі та несуть в машину, є відео, де люди кулаками відбиваються від повістки, або починають бійку з купою працівників ТЦК. Така картина не робить гарної реклами ані для військкомату, ані для мобілізації загалом. Опитані Фокусом експерти назвали декілька варіантів, як зробити призов ефективнішим і не таким "болючим".

Мобілізація в Україні: як покращити ставлення людей до призову

"Нормальну комунікацію" між владою, суспільством і тими органами, які несуть безпосередню відповідальність за мобілізацію, було втрачено у 2023 році, вважає політолог Ігор Рейтерович.

"Почалося все з того, що досить довго впроваджувалася теза про те, що мобілізація як така нам не потрібна, ситуація повністю під контролем, нам вистачить тих сил і ресурсів, які ми маємо на сьогодні. Потім, коли різко ситуація змінилася, у багатьох, мабуть, почали виникати питання, що взагалі відбувається і чому саме так це відбувається", — каже Фокусу Рейтерович.

Також він вважає, що будь-які прояви так званої силової мобілізації повинні бути припинені. Затримки на вулицях, привезення до ТЦК — не йдуть на користь і створюють нездорову атмосферу. Тоді як звичайний механізм роздачі повісток за місцем проживання чи роботи є дієвим, його можна використовувати далі.

На думку Рейтеровича, закон про мобілізацію потребує доопрацювання критерій. Наприклад, за якими ті чи інші люди підпадають під призов, аби було чітке розуміння, що це не стосується лише якихось певних категорій населення, тоді як інших не мобілізують. Також потрібно проводити розʼяснювальну роботу щодо плюсів підписання контрактів.

"Треба постійно проводити роз'яснювальну роботу про плюси підписання контрактів, служби за контрактом, сприяти окремим бригадам, які займаються, по суті, власним набором. І в них набагато краще це виходить, ніж в інших, в них черги стоять, тому що вони гарантують і відповідний рівень підготовки, і екіпірування, й оснащення, і службу в принципі за тим місцем, яке максимально відповідає компетентностям людини", — пояснив політолог.

Крім цього, важливо змінити підготовку тих, кого мобілізують. Рейтерович уточнив, що чоловіки повинні знати, що після мобілізації у них буде достатньо часу, щоб підготуватися, зʼясувати, що і як треба робити, не буде жодних проблем, щоби влитися до складу ЗСУ.

"Це такі очевидні речі, які навіть лежать десь на поверхні, але, на жаль, багато з них досі не вирішені. І це створює в цілому таку загальну нервову атмосферу і змушує багатьох людей вкрай негативно ставитися до процесів цієї мобілізації", — сказав він.

Військовий аналітик Павло Нарожний повідомив Фокусу, що є рекрутинг, яким займаються різні українські бригади. Проте він переконаний, що для цього процесу дуже багато часу втрачено.

"Рекрутингом треба було починати займатися років, мабуть, пʼять тому. Збільшувати грошове забезпечення, мотивацію тощо. Рекрутинг, я більш ніж впевнений, що він якусь мобілізацію дасть, але, на жаль, з огляду на масштаби і на ту кількість людей, яку потребує армія, з огляду на ті ризики, які несе війна, від примусу ми, на жаль, ніколи не дінемося. Примусова мобілізація через повістки буде мати місце", — вважає Павло Нарожний.

Тоді для того, щоб змінити ставлення українців до армії, потрібно покращити підготовку бійців. Наразі ж вона надто швидка, розповів екперт. За його словами, людина може опинитися у військовій частині вже за місяць-півтора після призову. Якщо особі пощастить, то це буде гарна частина, в якій ще близько місяця відбуватиметься навчання, злагодження. В іншому разі підготовка може бути обмеженою.

"Це одна із головних проблем, яку всі бояться — потрапити на фронт, не маючи розуміння, як воювати. На жаль, у нас таке доволі часто відбувається", — сказав Павло Нарожний.

Лотерейна мобілізація в Україні

Соціолог, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто зауважив у розмові з Фокусом, що ті, хто хотів піти воювати, вже це зробили. Але це не означає, що всі решта обов'язково будуть ухилятися від призову. За його спостереженнями, більшість чоловіків призовного віку готові йти до армії якщо їх призвуть, навіть якщо це буду без явного бажання.

Паніотто вважає, що є різні фактори, які впливають на ставлення людей до призову. Зокрема й уявлення про справедливість і матеріальний аспект. Зокрема, на його думку, найбільш справедливо було б, якби мобілізація проводилася у формі лотереї.

"І це сприяло б як повна справедливість, на кого впало, той і йде. А з точки зору ефективності, ті пропозиції, які, до речі, були, що більше людина отримує (зарплата. — Ред.), то менше шансів, що вона піде в армію, мають під собою певне логічне обґрунтування", — зазначив соціолог.

Він розповів про теорію Девіда Сеймура, в якій ідеться про соціальну диференціацію в суспільстві, де всі позиції важливіше, проте є більш, а є менш.

"Скажімо, помилка двірника може призвести до того, що хтось зламає собі ногу, бо той погано виконав роботу. А на рівні президента — що він втягне країну у війну, як там Путін, наприклад, зробив, і мільйони людей можуть загинути. Тому, як правило, більш важливі позиції — це ті, що більше оплачувані. Всі інші пропозиції, які були, вони з точки зору ефективності і меншої втрати для економіки гарні, але не сприймаються як справедливі", — пояснив соціолог.

Працівники ТЦК: чи мають насправді бойовий досвід

Ігор Рейтерович наголосив, що значна частина військкомів служила на фронті. Додатково можна провести ротацію та поставити на місця тих людей, які брали участь у бойових діях. Проте проблема в тому, що більшість таких військових уже не хоче йти на ці посади, адже служба дискредитована. Вони не хочуть вислуховувати за те, що робили не вони, а їхні попередники.

Політолог заявив, що в першу чергу потрібно відмовитися від вуличної мобілізації. Якщо це заборонити, а робити призов іншими механізмами, то сприйняття поступово зміниться. На службу до ТЦК прийде більше людей, які воювали та знають, як правильно комунікувати.

Військовий експерт Павло Нарожний зазначив, що знає багатьох працівників ТЦК, які є офіцерами з величезним бойовим досвідом. Зокрема, це ті люди, які воювали з 2014 року.

На питання, чи змінить відправлення працівників ТЦК на фронт ставлення українців до мобілізації, Нарожний відповів, що показові акції із серії "всіх звільнити чи кудись відправити" — не працюють, а є лише популізмом, з ним погодився і Рейтерович.

"Я не думаю, що це змінило б ситуацію. Знаєте, чому? Бо це наче покарання армією. А це саме по собі не дуже правильно", — сказав політолог.

Нарожний розповів про офіцера, співробітника ТЦК, який у березні 2022 року добровільно пішов у бойову частину.

"Я особисто знаю офіцера ТЦК, він у березні 2022-го пішов в бойову військову частину. Тобто, сам, без примусу, адже розумів, що його знання як артилериста дуже важливі. І він воював понад два роки під Бахмутом. І досі в артилерії безпосередньо воює. Тому це все казочки, що в ТЦК виключно цивільні. Дійсно, там є відсоток людей, які не служили, але більшість людей ТЦК пройшли через фронт", — додав експерт.

Нагадаємо, 17 вересня секретар комітету Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко розповів, що Україна може покращити якість підготовки мобілізованих, для цього потрібно посилити призов і набрати більше людей.

Раніше повідомлялося, що на військову службу можуть призвати пенсіонерів усіх силових структур. У результаті мобілізаційні резерви покращилися.