"Київ опиниться у режимі "ядерної зими": що станеться, якщо ворог знищить усі ТЕЦ

Київ та область перебувають у критичному енергетичному стані. Блекаути, перебої з теплом і водою, аварійні відключення та вичерпаний резерв міцності стали для регіону не винятком, а повсякденною реальністю цієї зими. Енергосистема працює на межі можливостей — без запасу на нові удари.

На цьому тлі з'являється тривожне повідомлення про масштаб атаки по тепловій генерації столиці. За словами директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, під час одного з ударів по київських ТЕЦ у бік об'єктів могло бути випущено до 16 ракет. Частина з них досягла цілей, що призвело до критичних пошкоджень теплових електростанцій.

У результаті ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 фактично втратили можливість працювати як джерела електроенергії. До атак вони забезпечували значну частину потреб Києва у світлі, а також відігравали ключову роль у системі централізованого теплопостачання. Нині ж столиця значною мірою змушена покладатися на атомну генерацію та перетоки електроенергії з інших регіонів, що робить систему ще більш вразливою.

Командування Повітряних сил заперечує, що саме 16 ракет влучили по цих об'єктах, проте факт серйозних ушкоджень і втрати генерації залишається: ТЕЦ більше не виробляють електроенергію, і Київ змушений повністю залежати від передавання струму з інших областей та атомної генерації, яка зараз тримає систему на плаву.

Принципово важливо: атомні електростанції не можуть замінити ТЕЦ у повному обсязі. Вони не забезпечують тепло, а передавання електроенергії залежить від магістральних підстанцій і мереж, які так само регулярно стають цілями російських ударів. Тобто кожна нова атака по тепловій генерації не просто зменшує потужність — вона звужує простір для маневру всієї енергосистеми.

У цій точці питання "що буде далі" переходить із теоретичного в практичне.

Що станеться, якщо всі ТЕЦ Києва та області будуть повністю знищені?

На думку голови Спілки споживачів комунальних послуг, енергетичного експерта Олега Попенка, сценарій повного знищення теплової генерації Києва не має простих або швидких рішень — усе залежить від часу, погоди й масштабу уражень.

За його словами, якщо така ситуація настане, умовно, у лютому — в період сильних морозів, місто фактично перейде в режим "ядерної зими" (ситуація, коли місто фізично замерзає через відсутність тепла, електроенергії та базової інфраструктури. — ред.). Основною опорою стануть пункти незламності. Зараз у Києві їх приблизно тисяча, але в разі повного колапсу теплової генерації їх доведеться розгортати у кілька разів більше — рахунок може йти на тисячі.

"Люди будуть жити в цих пунктах, у наметах. Хтось намагатиметься виживати у своїх будинках. Місто фактично залишиться без електроенергії та майже без тепла", — пояснює експерт.

Він зазначає, що сценарій масового щоденного виїзду людей за межі Києва вже частково реалізується. Частина мешканців фактично живе за містом — на дачах, у приватному секторі, у знайомих — і лише приїжджає до столиці на роботу. Це пояснює цифри про сотні тисяч людей, які щоденно залишають Київ і повертаються назад.

"Якщо врахувати, що в місті приблизно 11 тисяч багатоквартирних будинків, а тільки на Троєщині — сотні великих висоток, то цифра в приблизно 600 тисяч людей, які фактично не мають можливості нормально жити у своїх квартирах, виглядає реалістичною", — каже Фокусу Попенко.

Місто замерзає: чи можна запобігти "холодному апокаліпсису"?

Окремо експерт пояснює, чому швидке рішення через мініТЕЦ або газопоршневі установки — ілюзія. МініТЕЦ потребують одночасного підключення і до газу, і до електромереж, а також повноцінних будівельних робіт. Встановлення такої установки займає щонайменше пів року, тож у кризовому сценарії це не вихід.

Єдиний відносно швидкий варіант — мобільні генератори, але й тут масштаби проблеми критичні. Один генератор може забезпечити електроенергією лише один багатоквартирний будинок. Відповідно, для Києва потрібно приблизно 10 тисяч мобільних генераторів.

"Уявіть собі: 10 тисяч генераторів у дворах багатоповерхівок. Це не лише питання логістики, а й катастрофічного забруднення повітря. Ми й так дихаємо вихлопами десятків тисяч генераторів, які вже працюють у місті. А що буде, якщо їх стане в рази більше?" — зазначає експерт.

Крім того, залишається відкритим питання, де взяти таку кількість генераторів, як їх обслуговувати і як забезпечити пальним у мороз до мінус 20 градусів.

Альтернативою можуть бути мобільні котельні, як це робили в Харкові, але і тут усе складно. Мобільна котельня дає тепло, але не електроенергію. Генератор — навпаки. Це означає, що місту потрібна детальна карта будинків: де є лише централізоване тепло, де — електроопалення, де можливе встановлення котелень, а де — ні.

"Це величезна, скрупульозна робота — реєстри, логістика, підготовка майданчиків. І не всюди фізично можна поставити мобільну котельню", — підкреслює Попенко.

Окремо експерт наголошує: проблема не лише в техніці, а й у відсутності чіткого сценарію дій з боку влади. Формально такий план має існувати у служб надзвичайних ситуацій, але за реальними діями складається враження, що системної підготовки немає.

"Ми бачимо відновлення окремих будинків, які замерзли через не злиту воду. За кілька днів відновлюють десятки об'єктів. Але якщо таких будинків понад тисяча — це виглядає надто оптимістично", — зазначає він.

Найбільш вразливим місцем експерт називає евакуацію маломобільних людей — людей з інвалідністю, літніх, багатодітних сімей. За його словами, поодинокі випадки евакуації десятка людей в окремих районах не можуть вважатися системною підготовкою міста.

"Якщо ми не організовуємо евакуацію людей зараз, то говорити про будь-які плани дій у разі повного знеструмлення — це вже про постапокаліптичний сценарій", — підсумовує Попенко.

Він також наголошує: у разі повного знищення ТЕЦ йдеться не про гіпотетичні моделі, а про реальність, яка почала формуватися після кількох потужних влучань за короткий проміжок часу.

"Відновлені" джерела тепла та енергетики: як врятувати міста

Директор Асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк наголошує: у випадку системної втрати теплової генерації ключове питання — часовий горизонт рішень. Те, що можна зробити швидко, і те, що справді здатне змінити ситуацію, — це різні рівні реагування.

У довшій перспективі — від одного до п'яти років — йдеться про перебудову систем тепла й електроенергії на менші, децентралізовані та більш "відновлювані" джерела. Це означає відхід від логіки однієї великої ТЕЦ до мережі локальних рішень: малих котелень, когенераційних установок, теплових помп, модульних систем.

"Кожне місто має власну схему теплопостачання. Якщо з неї випадають окремі джерела тепла, їх потрібно заміщувати іншими. Водночас вирішальне значення має просторове розміщення — наявність земельних ділянок, близькість до мереж тепла, газу, води та електроенергії. Усе це потребує складних інженерних розрахунків і погоджень", — пояснює Фокусу Павлюк.

За його словами, заміна однієї великої ТЕЦ десятками або сотнями малих установок — це складний і тривалий процес. Теоретично можливе й встановлення дахових модульних котелень, але для цього доведеться перекладати газові мережі, що знову ж таки потребує часу і ресурсів.

"Якщо ухвалюється рішення не відновлювати зруйновану ТЕЦ, а створювати нову систему теплопостачання, спочатку потрібно розробити нову схему, і лише потім переходити до фізичних робіт", — наголошує експерт.

Водночас у короткій перспективі Павлюк не бачить простих і безпечних альтернатив. Фактично йдеться про індивідуальні рішення на рівні домогосподарств.

"Я не хотів би лякати людей, але, крім використання індивідуальних спалювальних пристроїв у квартирах — із суворим дотриманням безпеки, — реальних варіантів небагато", — зазначає він.

Одним із можливих рішень можуть бути каталітичні газові обігрівачі з балонів, однак це тягне за собою серйозні безпекові ризики. Інший варіант — теплові помпи у вигляді кондиціонерів, але вони потребують стабільного електропостачання. Теоретично електроенергію можна забезпечувати генераторами, але це дорого і вкрай неефективно.

Окремо експерт звертає увагу на питання палива: будь-яке тимчасове рішення означатиме різке зростання його споживання, що створює додатковий тиск на логістику та запаси.

У практичній площині, за словами Павлюка, ситуація, найімовірніше, розвиватиметься у напрямку розгортання модульних контейнерних котелень біля житлових будинків. Проте й це не швидке рішення — йдеться про місяці, а не тижні.

Ключова проблема — відсутність готових рішень "на складі".

"Чи є у нас достатня кількість модульних котелень? Ні. Це поштучні вироби, які не лежать готовими на базах", — підсумовує експерт.

Нагадаємо, 21 січня Віталій Кличко в інтерв'ю заявив, що приблизно 600 000 мешканців Києва виїхали з міста з початку 2026 року через масштабні російські удари по енергетичній інфраструктурі, що призводили до відключень електроенергії, опалення та води.