До останнього росіянина: чому Путін готує ще 400 тисяч для війни та як відповідатиме Україна

Путін нібито планує ще один великий етап поповнення армійських підрозділів, щоб підтримати ведення війни проти України, вказують аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW). За їхніми оцінками, йдеться про приблизно 400 000 осіб, яких російська влада має намір залучити до лав збройних сил.

Аналітики кажуть, що Москва не намагається одразу провести ще одну широкомасштабну часткову мобілізацію, як це було восени 2022 року, а обирає поступовий і прихований підхід, щоб не спричиняти нової хвилі соціального невдоволення всередині країни.

За даними ISW, російська влада вже змінила законодавство щодо відповідальності за ухилення від військової служби та посилила контроль над Telegram — одним із головних каналів, через який у РФ поширюється неофіційна інформація про війну і втрати. Це, на думку експертів, свідчить про те, що Кремль готує інформаційний фундамент для майбутніх кроків із набору людей.

Новий план включає цілорічний призов резервістів, який офіційно називають "військовими зборами". У такий спосіб влада може залучати людей із запасу на різні завдання — від охорони об'єктів до служби в "місіях за межами РФ".

За оцінками української розвідки, у попередню хвилю мобілізації Росія вже залучила до 400 000–500 000 осіб, але втрати особового складу на фронті лишаються високими, і це підсилює потребу в нових поповненнях. Крім того, таке розширення армії може вплинути на тривалість і масштаб війни, особливо якщо бойові втрати продовжать перевищувати темпи комплектування підрозділів.

Офіційних підтверджень із Кремля щодо цього плану ще немає і сама ідея "нової мобілізації" не була формально оголошена. Проте експерти кажуть, що кроки російської влади вказують на підготовчу фазу масштабного набору військових.

Мобілізація на тлі мирних перемовин: логіка рішень Путіна

Політолог Олег Постернак вважає, що ймовірність нової хвилі мобілізації в Росії є високою, якщо виходити з логіки поведінки Путіна.

"Питання не в тому, чи може Путін на це наважитися, а в тому, що він перебуває у стані повної зацикленості на війні. Президент Зеленський на Мюнхенській конференції з безпеки дуже точно охарактеризував Путіна як "раба війни". І це, на мою думку, влучне визначення", — каже Фокусу експерт.

За його словами, перед російським президентом зараз стоїть спокуса реалізувати свої військові та політичні цілі саме військовим шляхом.

"На даний момент для Путіна війна виглядає більш привабливою, ніж мир. І поки він перебуває в цьому переконанні, він буде діяти відповідно. Ідея додаткової мобілізації цілком вписується в його модель поведінки. Ймовірніше за все, він на це піде. Він ризикне", — вважає політолог.

Водночас це — серйозний політичний ризик для Кремля. Постернак наголошує: чотири роки війни без досягнення заявлених цілей ставлять під сумнів образ Путіна як "історичного лідера", з яким він сам себе асоціює — на кшталт Сталіна чи Петра І.

"Якщо ти чотири роки не можеш реалізувати свої цілі, а тепер змушений кидати ширші маси росіян у цю авантюру, то це вже руйнує комфортну модель. Бо до цього діяв негласний соціальний контракт: режим воює обмеженими силами, мобілізує "зацікавлених", а широкі маси населення майже не зачіпає. Натомість суспільство демонструє лояльність і не втручається".

На думку політолога, порушення цього балансу може запустити процеси критики режиму та поступового падіння позитивного сприйняття Путіна як "військового лідера".

Він вважає, що це вдарить і по позиціях еліти, яка змушена буде реалізовувати такі рішення.

Щодо того, чому розмови про можливу мобілізацію звучать паралельно з переговорами, експерт зазначає: західні партнери можуть сприймати ці сигнали по-різному.

"Проблема в тому, що європейські країни часто демонструють відсутність чіткої стратегічної лінії щодо Росії. У них немає єдиної зрозумілої стратегії. Якби стратегічна культура була більш сформованою, підтримка України могла б бути ранішою, швидшою і масштабнішою", — каже експерт.

Водночас Постернак скептично оцінює можливість симетричної відповіді України у випадку нової мобілізації у РФ.

"Українська влада може піти на жорсткіші рішення. Але треба розуміти якість мобілізаційного резерву і рівень вмотивованості. Навіть якщо ми підемо на додаткові кроки, це не гарантує вирішення питання кількісної переваги. Тут є певний складний виклик, до якого потрібно підходити розумно й обережно. Вибору в українського суспільства, по суті, немає", — зазначає політолог.

Мобілізація у РФ: якою має бути відповідь України

Військовий експерт Олег Жданов вважає: якщо Кремль оголосить нову мобілізацію, це буде закономірним кроком, а не несподіванкою.

"Путін наважиться. Він не збирається припиняти війну. Його масштабні плани нікуди не зникли, і про це говорять західні розвідки. Переговори — це радше спектакль", — каже він Фокусу.

За словами експерта, переговорний процес потрібен Москві, зокрема, щоб відволікти увагу Заходу й сформувати наратив про нібито небажання Києва домовлятися. Водночас цілі так званої "СВО", включно із захопленням "Новоросії", залишаються актуальними.

"Без мобілізації Путін цього не досягне", — наголошує Жданов.

На його думку, російський лідер не може завершити війну, не виконавши бодай частини заявлених у лютому 2022 року цілей, адже це означатиме поразку. Тож рішення може бути ухвалене вже в найближчі місяці.

Окремий ризик — позиція оточення.

"Якщо Путін піде на мир без результату, його ж найближчі соратники можуть цього не прийняти", — додає експерт.

Щодо відповіді України Жданов категоричний: справа не лише в кількості людей.

"Нам не треба механічно множити армію. Навіть коли казали, що в нас 900 тисяч "під рушницею", на лінії фронту перебувало 250–300 тисяч. Питання: де решта? Є трьохсоттисячне МВС, є Національна гвардія, є мільйон держслужбовців. Проблема не лише в чисельності", — вважає Жданов.

На його думку, перш за все Україні потрібні зміни у військовому управлінні.

"Нам потрібно докорінно міняти воєнне керівництво і наводити лад усередині. Воюють не чисельністю — воюють розумом. А сьогодні до розуму додається високотехнологічна зброя. І саме тут ми просідаємо", — продовжує експерт.

Він наголошує, що Росія випереджає Україну за темпами впровадження нових технологій, зокрема у сфері дронів та методик ведення бойових дій.

"У нас є F-16, але до них потрібно до ста типів озброєння. Якщо маємо хоча б п'ять — це вже радість. Де ракети великої дальності? Де балістика? Де системна перевага в артилерії? Ми отримуємо допомогу, але часто із запізненням або в недостатніх обсягах", — каже експерт.

Жданов вважає, що навіть нинішнім складом ЗСУ можна було б досягти суттєвих результатів — за умови належного технологічного забезпечення — якби отримали перевагу в повітрі, витіснили російську авіацію і мали достатньо далекобійних засобів ураження, ситуація на фронті була б докорінно іншою.

Водночас він визнає: частина рішень української влади щодо посилення мобілізаційних заходів — це спроба компенсувати кадровий дефіцит.

"Такі кроки вже застосовуються. Готуються й законодавчі ініціативи щодо посилення відповідальності для ухилянтів. Але знову ж таки — ключове питання не лише в кількості, а в організації, управлінні та технологічній складовій".

Підсумовуючи, Жданов зазначає: відповідати на можливу мобілізацію у РФ слід не дзеркально.

"Кількість проти кількості — це війни минулих століть. Сьогодні вирішує якість управління і високотехнологічне озброєння. За наявності відповідних засобів навіть нинішніми силами можна було б розібратися з російською армією".

Нагадаємо, у Росії заговорили про блокування Telegram і одразу з'явилася версія про підготовку до нової хвилі мобілізації. Фокус з'ясував, як пов'язані між собою ці процеси.

Також 19 лютого з'явилась стаття The Economist, у якій пояснили, чому війна в Україні стала пасткою для Путіна і чому він не може її закінчити, навіть якби хотів.