Тисячі росіян замість українців: як Кремль готує "велике переселення народів" та які це матиме наслідки

Росія готується до довгострокового закріплення на тимчасово окупованих територіях України — не лише військового, а й демографічного. Кремль планує масове переселення громадян РФ на захоплені землі Донбасу та півдня.

За планами, до 2045 року туди можуть перевезти близько 114 тисяч росіян. Паралельно передбачене масштабне будівництво — понад 13 млн кв. м житла, нові дороги, залізниця та інфраструктура.

Проєкти закріплені у "планах розвитку", підготовлених ВЕБ.РФ разом із Єдиним інститутом просторового планування.

Фактично йдеться про системну зміну демографії регіону — інструмент закріплення контролю над окупованими територіями, який може ускладнити їхню деокупацію.

Не "відновлення", а заміщення населення: як Росія змінює окуповані території України

Плани Росії із заселення тимчасово окупованих територій власними громадянами — це не про відбудову і не про "порятунок регіонів". Ідеться про системну політику заміщення населення, яка вже була випробувана у Криму, а після 2022 року масштабована на інші окуповані українські території. Таку думку в коментарі Фокусу висловила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Олена Луньова.

За її словами така практика прямо підпадає під визначення воєнного злочину. Відповідно до норм міжнародного права, зокрема Римського статуту Міжнародного кримінального суду, переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану територію може кваліфікуватися як воєнний злочин, а в разі системності та масштабності — і як злочин проти людяності.

Експертка наголошує: Росія застосовує цю практику не вперше і не епізодично. Ще до повномасштабного вторгнення, за даними правозахисників, на територію окупованого Криму було переміщено від 800 тисяч до мільйона громадян РФ. Після 2022 року ці підходи лише розширилися.

"Після того, як Росія незаконно включила захоплені території до свого складу, вона розгорнула різні програми залучення населення на ці території. Це і "Земський вчитель", і "Земський лікар", коли людей з території РФ завозять на окуповану територію. Часто це пояснюють браком кадрів, але насправді це вкладається у загальну логіку політики заміщення населення", — зазначає Луньова.

За її словами, коли українські вчителі відмовлялися працювати в окупації, Росія почала завозити педагогів із Криму, окупованих частин Донеччини й Луганщини, а також з власної території. Така ж модель застосовувалася і щодо чиновників, медиків та інших працівників бюджетної сфери. У Криму, нагадує Луньова, подібний процес розпочався ще 2014 року, коли на півострів масово переїжджали російські військові пенсіонери, відставні офіцери та чиновники.

"Це, звичайно, не про відновлення регіонів у тому сенсі, в якому ми говоримо про майбутню відбудову України після війни. Це про те, що вони прикриваються начебто легітимними цілями. Так само як колись депортацію наших дітей і дорослих називали "евакуацією". Це абсолютно ідентичні практики", — говорить вона.

Як Росія змінює соціальний склад окупації — і чому це вже впливає на контроль над регіонами

На думку Луньової, такі дії вже змінюють етнічний і соціальний склад окупованих територій — і в довгостроковій перспективі цей ефект лише посилюватиметься. Причому йдеться не лише про пряме переселення, а й про створення умов, які стимулюють переїзд росіян та одночасно витискають місцеве населення.

"Ці дії можуть змінити й вже змінюють етнічний і соціальний склад населення Донеччини, південних територій та інших окупованих регіонів. Ми це вже бачили в Криму. Там цей досвід задокументований, і він дуже показовий", — каже вона.

Експертка пояснює, що демографічне заміщення відбувається не окремо, а в межах великої політики Росії щодо окупованих територій. Вона включає примусову паспортизацію, створення нестерпних умов життя без російських документів, націоналізацію майна українських громадян та його подальший перерозподіл на користь переселенців.

"Опосередковане переміщення — це якраз через такі програми, через створення умов для переїзду. Водночас відбувається витиснення цивільного населення України через примусову паспортизацію і через неможливість жити без російського паспорта. Паралельно вони націоналізують майно і роздають його або як компенсаційне, або тим, хто приїжджає на окуповану територію жити. Тобто вони стимулюють приїзд і новим будівництвом, і роздачею майна українських громадян", — пояснює Луньова.

Окрема проблема — хто саме стане новими переселенцями. За словами Луньової, Росія діє за змішаною моделлю: це і цивільні, і чиновники, і силовий компонент, і родини військових. Але якщо дивитися на масштабні програми, то основний акцент робиться саме на цивільних спеціалістах, яких залучають фінансовими та соціальними стимулами.

"Росія міксує. Якщо ми говоримо про міжнародний злочин, то це все ж про переміщення цивільних — російських цивільних на територію України, що перебуває під контролем Російської Федерації. Але за досвідом ми бачимо, що вони стимулюють переміщення сімей військових, держслужбовців, чиновників, правоохоронців. У Криму вони фактично завезли керівний склад і багатьох чиновників, які розбудовували там російську державу", — пояснює експертка.

За її словами, сьогодні людей на окуповані території залучають передусім грошима, житлом та преференціями в доступі до послуг.

"Вони просто збільшують оплату. Кажуть: якщо ти їдеш на ці території, у тебе буде зарплата втричі більша. Додають житло, пільги, доступ до сервісів. У Криму, наприклад, місцеві родини з дітьми не могли потрапити в садочки, тому що пріоритет надавали дітям приїжджих. Це вже не поодинокі випадки, а політика сприяння переміщенню", — каже вона.

На контроль над окупованими регіонами це, на думку Луньової, також впливатиме. Навіть якщо окремі російські програми виглядають популістичними, у сукупності вони посилюють російську присутність та створюють нову керовану соціальну базу.

"Якщо буде більше росіян, то, звичайно, і контролю буде більше. Заселення відбувається одночасно з витісненням населення або після того, як це витіснення вже сталося. У деяких населених пунктах на окупованій території навчання досі не відновилося офлайн, всі школи онлайн. Тобто там банально не вистачає людей, щоб імітувати нормальне життя. І заселення покликане це компенсувати", — говорить експертка.

Майбутня деокупація і питання, які Україна має вирішувати вже зараз

Щодо міжнародно-правової оцінки, то тут, за словами Луньової, ситуація достатньо однозначна. Такі дії заборонені й Женевськими конвенціями, і Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Проблема полягає не у відсутності правових механізмів, а в обмеженій швидкості та ефективності їх застосування. МКС фізично не встигає оперативно відкривати провадження щодо всіх злочинів, скоєних Росією в Україні.

"Ми можемо очікувати, що МКС відкриє ще одне провадження, яке стосуватиметься саме заміщення населення. Але говорити про якісь суперефективні механізми покарання, напевно, ні. Росія масово порушує міжнародне право. Простіше сказати, чого вона тут не робить із-поміж воєнних злочинів, ніж перерахувати, що вона робить", — каже експертка.

Тому головне завдання України та правозахисного середовища вже зараз — документувати ці факти, фіксувати наслідки й працювати з міжнародними інституціями.

Однак, за словами правозахисниці, одна з найсерйозніших проблем полягає в іншому: така політика вже сьогодні ускладнює майбутню деокупацію і повернення українських громадян. Це не гіпотетичний ризик, а реальність, з якою Україні доведеться мати справу.

"Вона вже ускладнила деокупацію. Це не питання теоретичних міркувань про майбутнє. Ми вже зіткнулися з цим у випадку Криму, коли обговорювали першочергові кроки держави після його деокупації. І питання про те, що робити з росіянами, які туди понаїхали, постало вже тоді", — наголошує Луньова.

Вона підкреслює: позиція держави й експертного середовища щодо цього залишається незмінною — люди, які незаконно в'їхали на територію України, навіть якщо вона тимчасово окупована, мають її залишити. Але практично реалізувати це буде непросто.

"Нам доведеться вирішувати кілька питань. По-перше, як шукати росіян, які приїхали з території РФ, якщо вони будуть переховуватися, втрачати документи й казати: “"Я тут місцевий, усе життя жив". По-друге, як відрізнити людину, яка є громадянином України й отримала російський паспорт вимушено, від громадянина РФ, який незаконно сюди переїхав. По-третє, як забезпечити процедури так, щоб не порушити міжнародне право, яке забороняє колективні видворення", — пояснює вона.

Ще складнішими будуть ситуації зі змішаними сім'ями, дітьми, народженими в окупації, та майновими питаннями.

"Ми не можемо просто розлучати родини. Якщо, наприклад, мати — громадянка України, а батько — громадянин Росії, то дитина, народжена на території України, має право на українське громадянство. І тут постає питання: чи будемо ми виселяти батька, а мати з дитиною залишатиметься? Це дуже складні речі, які треба обговорювати заздалегідь", — каже Луньова.

Так само, додає вона, Україна вже зараз має думати, що робити з майном, придбаним громадянами РФ на окупованих територіях.

Попри складність окремих кейсів, принципова позиція, на думку експертки, має залишатися незмінною.

"Ми маємо створити всі можливі умови, щоб люди, які незаконно перетнули кордон між Росією й Україною та в'їхали сюди під час окупації, покинули територію України. Концептуально я думаю, що позиція України не зміниться, і ми не дозволимо росіянам, які сюди в'їхали, залишатися тут і жити на нашій землі. Ті, хто вчиняв тяжкі злочини, можуть залишитися у нас у тюрмі. Але всі інші мають покинути територію України. І крапка", — підсумовує Олена Луньова.

Раніше Фокус писав, що РФ вважає всю територію Донбасу своєю і розглядає "демілітаризовану зону" на неокупованій частині Донецької області як російську територію, де не буде українських військ, заявив у грудні помічник російського президента Юрій Ушаков.

Також ЦПД при РНБО повідомляв, що у Маріуполі, який знаходиться в окупації, місцеві лишаються без будь-яких компенсацій за зруйновані будинки. А росіяни активно "переселяють" у місто приїжджих з Росії та витісняючи корінних мешканців.