Путін втратив Кавказ: як перемога Пашиняна змінює правила гри в регіоні

ЦВК Вірменії оголосила підсумкові результати виборів після підрахунку 100% бюлетенів. Перше місце посіла керівна партія прем'єра Пашиняна "Громадянський договір", яка отримала 727 160 голосів (49,81%). Партія отримає 61 мандат. На другому місці — блок партій "Сильна Вірменія", який набрав 340 062 голоси (23,29%) — 28 мандатів. Третю позицію посідає блок партій "Вірменія", у якого 145 097 голосів (9,94%) — 11 мандатів. У вірменському парламенті 105 місць.

Незважаючи на те, що партія "Громадянський договір" не змогла подолати 50-відсотковий бар'єр на виборах, набравши 49,81% за підсумками підрахунків усіх голосів, Нікол Пашинян повторно оголосив про свою перемогу і про те, що сформує свій уряд.

Отже, партія Пашиняна отримала більшість на цих виборах, і він залишиться прем'єр-міністром. Він у своєму Telegram-каналі вже опублікував відео під пісню "We are the champions".

Вірменська багатовекторність: якою вона буде

Як зазначив у коментарі Фокусу політолог Андрій Золотарьов, перемога Пашиняна прогнозувалася. Але водночас Пашинян вповзає в затяжну кризу. Перегляд відносин з Російською Федерацією неминучий, як і його прагнення сидіти на двох стільцях.

"Коли почалася Друга Карабаська війна, дієвої допомоги від Кремля не було. Ба більше, у Москві заявили, що Карабах — суверенна територія Азербайджану. Для вірменського суспільства це був шок. Пашинян зробив висновки: покладатися виключно на ОДКБ і на економічні відносини з Москвою контрпродуктивно. Але Вірменія, як і раніше, сильно залежить від Росії — від газу та інших ресурсів. Ця залежність навіть сильніша, ніж в України", — підкреслює Золотарьов.

А якщо звернути увагу на економічну статистику останніх двох років — разюче зростання ВВП у Вірменії, як подейкують злі язики, багато в чому завдяки сірому імпорту: підсанкційні товари подвійного призначення йшли в Росію через Вірменію. Вірмени торгувати вміють.

"Спроби вплинути на хід голосування за допомогою вірменської діаспори були. Один з опозиціонерів, який тривалий час працював у Калузі, спробував завести громадян Вірменії, які працюють у Росії, на голосування. Пашинян зробив контрхід — 25-денні військові збори: "Приїхали — віддайте борг батьківщині". Це справило враження. Передвиборчий десант для опозиції не спрацював. У новій реальності — хоч би які слова про цінності, демократію, свободу говорили — у боротьбі за владу діють без жодних обмежень і досить жорстко. У Пашиняна заарештовували опозиціонерів під час кампанії, заарештовували опозиціонера в день виборів. Застосовуються політичні практики, більше властиві країнам третього світу. Але це дає можливість утримати владу", — підкреслює політолог.

На думку Золотарьова, криза неминуча: Росія втрачає Південний Кавказ. Азербайджан орієнтується на Туреччину, а не на Москву. Тепер відходить і Вірменія.

Яку сторону вибере Єреван — тут найцікавіше. У Єревані розташоване друге за величиною посольство США у світі (після Багдада), і Трамп підтримує Вірменію. Європейці теж заявляють про європейський курс Вірменії, враховуючи велику діаспору у Франції. Найімовірніше, буде вірменська багатовекторність.

"Кремлю це не сподобається, але політично протидіяти він не зможе. Можна використовувати методи економічного тиску — мінеральна вода, помідори, подорожчання енергоносіїв, але це, найімовірніше, дасть зворотний результат. Вірменія все одно не зможе прожити без російських енергоносіїв. Компроміс буде. Сильно відштовхувати Вірменію РФ не буде — прекрасно розуміючи, що можуть попросити піти з бази в Гюмрі. Але повторення українського сценарію там не буде, тобто до війни з Росією точно не дійде. Із союзників у Росії на Кавказі залишається тільки Іванішвілі", — констатує Золотарьов.

Пашиняну варто готуватися до масштабної економічної війни з РФ

У тому, що РФ втрачає партнера на Кавказі, не сумнівається політолог Олег Постернак. На його думку, Вірменія дрейфуватиме від Росії, але робитиме це акуратними маленькими кроками — через багато політичних і стратегічних чинників. Але стратегічно це втрата. Російська стратегія на Південному Кавказі зазнала краху. Хоча перемога Пашиняна не гарантує спокою і стабільності в країні.

"Вірменія опинилася на роздоріжжі. Це країна — член ОДКБ і Євразійського союзу. Одна справа — провалити російський вплив на виборах у Молдові та Грузії. І зовсім інша — провалити потрібний результат у Вірменії. Для Росії це болючіший, серйозніший репутаційний і політичний удар. Тому вона вимагатиме масштабної компенсації через економічну війну. Вірменії слід готуватися до економічної війни з Росії", — зазначає в коментарі Фокусу Постернак.

Дуже важливим моментом буде поведінка Туреччини та Азербайджану. З Туреччиною у Вірменії закриті кордони, Пашинян уже планує покращувати відносини. Азербайджан теж має знайти порозуміння з Вірменією. Одних надій на Францію та ЄС буде замало.

"У країні розташована військова база Росії (102-а база в Гюмрі). Величезна маса проросійськи налаштованого населення — приблизно 40%, що видно за результатами виборів. Критична залежність від російських енергоносіїв: газ, нафта. Це серйозна аргументація, що для Росії це ще не все. Пашинян навряд чи піде на різкі повороти. Його завдання — лавірувати між двох стільців, як казав покійний президент", — зазначає політолог.

Вірменія буде повільно відповзати від Росії

Курс на Захід Пашинян зберігатиме, але одночасно з відносною нормалізацією відносин із Росією. І головне — це буде така політика багатовекторності, по-вірменськи, з поступовим, повільним відповзанням від Росії, розповів Фокусу політолог Володимир Фесенко.

Якщо подивитися на результати виборів, то частина вірменського суспільства підтримує європейську інтеграцію, але критично ставиться до Пашиняна та його авторитарних нахилів, зазначив експерт. Це теж треба розуміти. Пашинян не така проста фігура, як багатьом здається. Він досить суперечлива фігура. Він прийшов до влади 8 років тому як лідер протестів — свого роду вірменського Майдану. Протести були антикорупційними. Але Пашинян, який і до того, скажімо так, не дуже сприймався в Кремлі, був чужим, хоча зберігав членство Вірменії в усіх проросійських організаціях на пострадянському просторі.

"Вірменія програла війну за Карабах, РФ не допомогла, змушена була піти на мирні домовленості з Азербайджаном, які потім були освячені Трампом. І після поразки у війні Вірменія поступово почала переорієнтуватися на Захід. Активізувалися контакти з ЄС, окремими європейськими країнами та США. І це було частиною виборчої стратегії Пашиняна. До того ж Вірменія вже зробила стратегічний вибір на користь євроінтеграції — парламент проголосував відповідний закон за пропозицією опозиційних проєвропейських сил", — зазначив політолог.

У травні в Єревані пройшов перший саміт Вірменія–ЄС, ключову роль у якому зіграв президент Франції Макрон. Франція є головним лобістом і партнером Вірменії в Євросоюзі.

"Пашинян вибрав стратегію обережного, поступового повороту на Захід. Він не виходить ні з ОДКБ, ні з Євразійського союзу, а фактично відповзає від Росії, оскільки різкий розрив занадто ризикований. Навіть зараз, коли було заявлено, що Вірменія хоче в перспективі приєднатися до ЄС", — зазначив Фесенко.

А зараз Путін погрожує Вірменії тим, чим він погрожував Україні свого часу. І він про це нагадував нещодавно, коли був саміт Євразійського союзу в Казахстані. Були погрози на адресу Вірменії, був тиск. І, до речі, як у випадку з Україною, Молдовою, Грузією, тиск на Вірменію дав протилежний результат. Це дуже важливий момент. Коли Росія починає діяти агресивно, вона тільки консолідує антиросійські сили. Це, до речі, визнають і в самій Росії. Це дає прямо протилежний результат.

"Я думаю, Пашинян спробує встановити баланс між Росією і ЄС — свого роду багатовекторність, яку безуспішно намагалися проводити Кучма і Янукович. Він уже підкреслював, що у нього немає конфлікту з Путіним. Вірменія сильно залежить від економічних відносин із Росією, особливо в аграрному секторі. Пашинян посилатиме сигнали Кремлю про готовність нормалізувати відносини, щоб уникнути дестабілізації всередині країни — ризику, який у разі поразки на виборах могла б використати Росія. Тому він активізує взаємодію з Путіним", — підкреслив політолог.

Але водночас, на думку Фесенка, Пашинян активно розвиватиме відносини зі США. Ключовий проєкт — це коридор Трампа, який створюється територією Вірменії з Нахічевані до Азербайджану. Фактично він з'єднує територію Азербайджану з Туреччиною через територію Вірменії. І цей коридор проходить якраз уздовж кордону з Іраном, що важливо для американців. Це і економічний проєкт, і політичний, і охоронна грамота для Пашиняна. І не випадково Трамп перед виборами підтримав Пашиняна.

"Тож Пашинян орієнтуватиметься і на США, і на Європу. І спробує нормалізувати відносини з Росією, подолати нинішню напруженість. Але це не означає, що він знову стане проросійським. Він ніколи повністю проросійським і не був. Фактично Пашинян заморозить відносини з ОДКБ. А з Євразійським союзом він зберігатиме відносини, але поступово, крок за кроком, активізуватиме відносини із Заходом — США та Європейським Союзом. І нормалізуватиме (це вже відбувається) відносини з Туреччиною та Азербайджаном. І хоча з Азербайджаном воювали, але, думаю, будуть домовлятися, зокрема, про те, що в разі припинення Росією постачань газу і нафти, отримуватимуть газ і нафту від Азербайджану. Я знаю, що такі переговори є, і вони можуть розвиватися далі", — зазначив політолог.

Нагадаємо, напередодні парламентських виборів у Вірменії розгорівся скандал навколо проросійського блоку "Сильна Вірменія". Слідчий комітет країни оголосив про намір висунути звинувачення і взяти під варту шістьох його кандидатів у депутати. Фігурантами гучної справи стала група політиків, яких підозрюють у можливому відмиванні грошей і підкупі виборців.

Незадовго до виборів Путін заявив, що можливе зближення Вірменії з Європейським Союзом може призвести до згортання економічної інтеграції між Єреваном і Москвою. Ба більше, за його словами, саме з цього і почалася "криза" в Україні.