МИ В СОЦМЕРЕЖАХ:

Київ розрізають навпіл: чому понтони не врятують від колапсу та чи допоможе тунель під Дніпром

Удари по мостах Києва — колаж із пошкодженим мостом, річкою Дніпро та альтернативними переправами між берегами столиці
Чи врятують столицю понтонні переправи та тунель під Дніпром. | Фото: Колаж: Фокус

Російські удари по мостах Києва загрожують фактично розділити столицю на два береги, залишивши сотні тисяч мешканців у транспортній пастці. Поки влада обговорює понтонні переправи та будівництво тунелю під Дніпром, експерти попереджають: навіть нові мости не врятують місто від колапсу без зміни підходів до управління транспортом. Чому Київ виявився неготовим до атак, як розвантажити переправи вже зараз і що насправді заважає побудувати тунель — з'ясовував Фокус.

Київ дедалі глибше занурюється у транспортний колапс. Російські удари по критичній інфраструктурі не припиняються, а під прицілом ворога опинилися не лише енергетичні об'єкти, а й мости, які з'єднують два береги столиці. Кожна нова атака обертається обмеженнями руху, багатокілометровими заторами та випробуванням для киян. Поки пошкоджені конструкції ремонтують, зберігається загроза повторних ударів і фактичного розриву транспортного сполучення через Дніпро.

17 листопада російські війська знову атакували столичні мости. Через пошкодження Північного та Південного мостів рух обмежили, а навантаження на інші переправи зросло. На цьому тлі уряд розпочав підготовку проєкту тунелю під Дніпром, який міг би стати альтернативою наземним переправам.

Видео дня

Та поки чиновники обговорюють масштабні проєкти, кияни змушені шукати способи дістатися з одного берега на інший. Чи можна полегшити ситуацію без нових мостів, чому понтони не врятують від колапсу та що заважає підготувати місто до наступних атак? Про це Фокус поговорив із членом Української академії архітектури Віктором Глебою.

Київ у транспортному колапсі: що можна зробити вже зараз

На думку Віктора Глеби, нинішня ситуація стала наслідком не лише російських ударів, а й неготовності столиці до такого сценарію. Тому починати потрібно зі зміни підходів до управління інфраструктурою.

"Вітаю всіх із тим, що ми перейшли на пішохідне сполучення лівого і правого берегів. Будемо здоровіші, адже ходити корисно. Якщо серйозно, то можна було б використовувати плавзасоби, яких близько 200 одиниць іржавіють у доках. Заправити їх пальним і запустити хоча б для екстрених перевезень. Але ми виявилися неготовими до такого характеру війни. Усі хочуть почути про інженерні рішення — понтони, мости, нові конструкції. Проте це вже наслідок управлінських рішень", — говорить експерт.

Важливо
Підводний тунель під Дніпром у Києві: чому його не буде щонайменше 10 років, а найімовірніше — ніколи

Глеба пропонує розділити розв'язання проблеми на три рівні: стратегічний, тактичний та операційний. Останній стосується повсякденних потреб киян — можливості дістатися роботи, перевезти речі чи відвідати родичів.

"Усіх киян цікавить операційний рівень. Як мені сьогодні щось довезти, доставити когось, провідати рідних? Це питання сьогоднішнього дня, і воно ніяк не вирішується. Тому не треба мати ілюзій. Прокладайте альтернативні маршрути, шукайте магістралі та плануйте додаткові дві-три години на дорогу", — зазначає Глеба.

Водночас він переконаний, що транспортне сполучення можна організувати ефективніше навіть без будівництва нових мостів.

Дарницький міст і безкоштовний проїзд: як розвантажити столицю

Одним із першочергових рішень Глеба називає перебудову громадського транспорту. Основою перевезень між берегами, на його думку, може стати Дарницький міст, який експерт вважає найбільш надійним.

"Місто має забезпечити транспортне сполучення між лівим і правим берегами через Дарницький міст. Маршрутки можуть рухатися групами по дві-три машини. Вранці — відповідно до основного пасажиропотоку, а після завершення робочого дня — у зворотному напрямку. Це абсолютно реально організувати для людей", — пояснює архітектор.

Також він пропонує запровадити безкоштовний проїзд для киян між берегами, щоб мешканці частіше користувалися громадським транспортом.

"Дайте киянам проїзний і нехай вони безкоштовно їздять з одного берега на інший і назад. Зробіть щось із наземним транспортом і з тим мостом, який уже є", — наголошує експерт.

Ще однією проблемою Глеба вважає транзитне навантаження на мости, зокрема рух спеціальної техніки. Він пропонує організувати для такого транспорту окремі маршрути за межами міста, використовуючи за необхідності спеціальні переправи.

"Я звертаюся до влади: звільніть цивільні мости від транзиту. Треба забезпечити окремий транспортний потік, а міські переправи залишити для людей. Ось що потрібно зробити насамперед", — підкреслює Глеба.

Чому понтонні переправи не врятують Київ

Попри обговорення понтонних переправ і модульних мостів, Глеба сумнівається, що вони здатні швидко забезпечити повноцінне цивільне сполучення. Причина — відсутність підготовленої інженерної та берегової інфраструктури.

"Якщо вам запропонують залізобетонний, так званий японський модульний міст, це не означає, що японці особисто відповідатимуть за нього і вашу безпеку. Крім неготовності мостових конструкцій, плавучих понтонів або залізобетонних дебаркадерів, ми не готові з під'їзними шляхами. У нас немає інженерно-транспортної та берегової інфраструктури, яка дозволила б швидко організувати такі переправи", — пояснює він.

Експерт також порушує питання відповідальності за безпеку нових об'єктів. Як приклади проблем із введенням в експлуатацію він згадує пішохідні мости біля парку "Наталка" та скляний міст у центрі столиці.

Окремо Глеба заявляє про можливе фінансування нових переправ.

"Кабмін, за моєю інформацією, закритою постановою виділив 10 мільярдів гривень на переправи. Саме переправи, не мости. Їх буде вісім чи дванадцять, зараз складають кошториси. Спочатку виділяють гроші, а потім складають кошториси. Проєктів ще немає, але гроші вже виділяються", — стверджує архітектор.

На його думку, фінансуванню мають передувати інженерні розрахунки та готові проєкти.

Як захистити мости від нових ударів

Глеба переконаний, що Київ потребує комплексної програми укріплення наявних мостів, а не лише ремонту після кожної атаки.

"Треба укріплювати мости. Потрібні спеціальні конструкції, посилення опор, щоб після кожного ураження не виникало побоювань, що пілон обвалиться просто на міст. Але все це має відбуватися за комплексною програмою з обов'язковою участю фахівців", — пояснює архітектор.

Водночас він критикує підхід, за якого інфраструктурними проєктами керують посадовці без належного інженерного досвіду.

"Якщо людині дали посаду, потрібно дивитися, який вона фахівець, який у неї диплом, досвід та можливості. А в нас часто навпаки: отримав посаду — і вже можеш ухвалювати рішення на власний розсуд. Починати потрібно з управлінських рішень", — вважає Глеба.

Тунель під Дніпром: чому будівництво може затягнутися

Ще одним рішенням може стати автомобільний тунель під Дніпром. Однак Глеба не погоджується з оцінками, що його будівництво обов'язково триватиме десять років. На думку експерта, головною перешкодою може стати не техніка, а бюрократія.

"Хто сказав десять років? Звідки беруться ці терміни — три роки, десять років? Подивіться на техніку, яка існує. Зайдіть на сторінку народного депутата Качури, який зараз опікується питанням тунелю. Він працює з американською компанією The Robbins Company. За моєю інформацією, американці ще два місяці тому офіційно надали Кабміну пропозицію, але її проігнорували", — говорить експерт.

За словами Глеби, компанія має тунелепрохідницьке обладнання діаметром 13,7 метра та можливості для реалізації масштабних інфраструктурних проєктів. Однак українська сторона повинна підготувати необхідні дослідження й транспортну інфраструктуру.

"Потрібно прокласти тунель під Дніпром, забетонувати конструкцію. Але чи здатна Україна зробити дві транспортні розв'язки, під'їзди, надати геологічні дослідження та забезпечити супровід техніко-економічного обґрунтування? Ось у чому питання. Ми за два місяці не змогли серйозно розглянути пропозицію, зате готові слухати псевдоекспертів і блогерів, які розповідають про технічну неможливість будівництва", — зазначає він.

Архітектор нагадує, що альтернативні переходи через Дніпро раніше розглядалися в містобудівній документації. За його словами, він особисто працював з архівними матеріалами генплану столиці, пов'язаними із цивільною обороною.

Глеба також критикує відсутність належної комунікації з боку міських фахівців.

"Де головний архітектор міста? Чому він не виходить в ефіри, нічого не коментує? Де головний інженер міста? Такої посади взагалі немає. А ми сидимо й чекаємо, коли американці нам щось привезуть", — обурюється він.

За твердженням експерта, американська компанія готова доставити тунелепрохідницьку машину в короткі терміни, однак Україна не підготувала необхідних умов.

"Кажуть, що можуть привезти тунелепрохідницьку машину вже через місяць. А ми готові? Ні, Україна не готова. То про які десять років ідеться? З такою владою можна і двадцять років просидіти й нічого не зробити", — наголошує Глеба.

Водночас доставка обладнання ще не означає готовності розпочати будівництво: потрібні геологічні дослідження, проєктна документація, погодження та підготовка майданчиків.

Чому Київ не підготувався до ударів по мостах

За словами Глеби, про загрозу російських ударів по мостах попереджали ще на початку повномасштабного вторгнення. Однак належної системи резервних транспортних маршрутів створено не було.

На думку експерта, влада надто довго покладалася на зовнішню допомогу та міжнародні домовленості. Зокрема, він стверджує, що раніше нібито існували непублічні домовленості про обмеження ударів по окремих об'єктах.

"Був протокол, який, за моєю інформацією, забороняв завдавати ударів приблизно по 30 об'єктах. Тому всі спали спокійно. Ми чекали, що американці дадуть ракети, допоможуть. А потім ситуація змінилася. І всі ці домовленості, всі протоколи закінчилися. З цим потрібно щось робити, а не чекати, поки нам щось привезуть", — заявляє архітектор.

Як приклад бездіяльності відповідальних структур Глеба наводить ситуацію з мостом Патона.

"На кого нам сподіватися? На державну владу, яка тримає на балансі міст Патона й нічого не зробила за шість років? На київську владу, яка отримувала гроші, але необхідних робіт не виконала?" — запитує він.

Головною перешкодою експерт називає не відсутність технологій чи міжнародних підрядників, а неефективність управління.

"Три кілометри тунелю фізично прокопати легше, ніж пройти три поверхи чиновників у наших міністерствах. Ось де проблема. Вона в управлінні, у кріслах і в людях, які в цих кріслах сидять. І саме над цим потрібно працювати", — підсумовує Віктор Глеба.