Ольга Шевченко

Після нападу ХАМАС на Ізраїль ризик ескалації в регіоні став дуже реальним, і перспектива великої регіональної війни вкрай близька. Ба більше, це може стати початком нового небезпечного витка в ірано-ізраїльському конфлікті — війни, яка не має очевидних розв'язок і кінцевих точок.

Якщо раніше кораблі мали боротися тільки з двома літаками, озброєними однією протикорабельною ракетою, то в майбутньому бойовим кораблям доведеться протистояти набагато інтенсивнішій загрозі з неба, не кажучи вже про одночасні надводні та підводні загрози. Автор статті вирішив розібратися, що не так із роботою Тібо Лаверня і Франсуа-Олів'є Кормана "Перемога на морі в XXI столітті: тактика в п'яту епоху військово-морського бою".

Тривалий час європейські країни нехтували необхідністю придбання далекобійних крилатих і балістичних ракет. Однак війна в Україні показала, наскільки важливим є "довга рука". Тож існує кілька варіантів, як вирішити цей недолік Європі.

В армії США зараз діє подвійна система медичного обслуговування для військових. З одного боку управління перейшло на Агентство з оборонної охорони здоров'я, а з іншого — діють правила, через які військовий може випасти зі служби на місяці, щоб пройти обстеження.

Ставлення німців до ядерної зброї було постійно негативним. Повномасштабна війна в Україні, а також погрози РФ ядерними ракетами змінили ставлення до неї. Питання полягає в тому, наскільки довгий це тренд.

Вторгнення бойовиків ХАМАС в Ізраїль матиме далекосяжні наслідки в усьому світі. Головне питання — чи триватимуть бойові дії тільки в Газі і чи обмежаться вони участю Ізраїлю, чи вступлять у бій інші країни та їхні проксі. Якщо "Хезбалла" вирішить атакувати Ізраїль із півночі, а палестинці на Західному березі теж вдадуться до насильства, це може погіршити ситуацію. Якщо ж Ізраїль вирішить завдати удару по Ірану або Тегеран ухвалить рішення про пряме втручання в конфлікт, наслідки будуть катастрофічними для всього регіону.

Вступаючи в епоху суперництва великих держав, США можуть використовувати свій успішний досвід ВМС у міжвоєнний період 1920–1930-х років, коли вони проводили операції в мирний час і водночас готувалися до війни. Настав час розробляти нові доктрини і планувати складні операції.

Союзникам необхідно посилити плани щодо забезпечення готовності та швидкого посилення будь-якого союзника на першу вимогу, підвищити бойовий потенціал для проведення великомасштабних операцій, а також зміцнити можливості сил НАТО. Ще одним пріоритетом має стати закупівля озброєнь, щоб бити ворога на великій дистанції.

Американське керівництво готується до конфлікту з Китаєм, але критично важливі ресурси можуть виявитися в дефіциті. На запуск нового виробництва можуть піти роки, а досвід війни в Україні показує, що корисні копалини критично важливі для інтенсивних конфліктів.

Стрибок у розвитку штучного інтелекту дає змогу дивитися на ядерну загрозу під іншим кутом. Якщо запускати ракети довірять ШІ, то чи не буде шансу помилкового пуску? Також порушується питання про стратегію ядерного стримування США.