Овсяннікова дала інтерв'ю після демаршу на Першому

Редакторка Першого каналу Марина Овсяннікова, яка висловила протест проти війни в Україні в ефірі вечірньої програми новин "Время", заявила, що для більшості росіян і влади вона стала "ворогом №1". Про це вона розповіла в інтерв'ю виданню Der Spiegel.

За словами 43-річної жінки, яка працювала на головному федеральному каналі країни з 2003 року, після того, що сталося, її життя кардинально змінилося.

"Я з друзями, ховаюся. Я відчуваю величезну кількість стресу, і він не минає. Моє життя змінилося назавжди, і я тільки починаю це усвідомлювати. Я не можу повернутися до свого старого життя. Я зараз дуже переживаю за своїх дітей, сина, якому 17 років, і доньку 11 років. Приймаю транквілізатори. Вони не зі мною тут — вони в Москві в безпеці. Ми залишимося в Росії і продовжимо жити тут", — повідомила Овсяннікова.

Незважаючи на те, що президент Франції Емманюель Макрон запропонував їй притулок, вона не збирається їхати.

Для сім'ї Марини її вчинок став "глибоким ударом".

"Мама досі шокована, вона зовсім виснажена. Мого сина все це дуже торкнулося — він все одно переживає важкий період у своєму віці. Він звинуватив мене в руйнуванні всіх наших життів".

Зараз, каже жінка, незважаючи на те, що сім'я абияк із нею спілкується, особисто їй психологічно неймовірно важко:

"Я між фронтами. Моя сім'я мене не надто підтримує. Плюс до всього офіційна громадська думка, налаштована проти мене, і підвищене протистояння в суспільстві, яке розділене на тих, хто підтримує війну, і тих, хто виступає проти неї".

Овсяннікова чесно зізналася, що боїться наслідків свого вчинку:

"Я людина, зрештою. Могло статися все, що завгодно — автомобільна аварія, все, що завгодно. Я знаю про це. Але така моя позиція як громадянина: тут ми маємо справу з війною. Не помиляйтеся, я вже пройшла точку неповернення". Тепер я можу говорити відкрито та публічно ось так".

Наразі Слідчий комітет РФ перевіряє, чи є підстави для порушення кримінальної справи проти неї. Поки що їй виписали штраф у 30 тис. рублів. Якби не діти, Марину могли б відправити на 15 діб у СІЗО.

На запитання, чому висловила протест лише зараз, Овсяннікова відповіла:

"Я не дуже політична, ніколи не ходила на протести. Назвіть це когнітивним дисонансом, який я давно пригнічувала. Знаєте, моя незадоволеність збиралася всі ці роки. Тут гайки поступово закручувалися все далі й далі: по-перше, ми вже не могли вільно обирати губернаторів, як це було раніше, потім були всі події в Україні в 2014 році, нестабільність, проголошення "Донецької та Луганської народних республік" та отруєння Олексія Навального. У той же час влада почала поступово закривати або блокувати незалежні ЗМІ. Початок війни проти України став для мене точкою неповернення. Ніхто — ні я, ні мої друзі чи сім'я — цього не очікував. Ми думали, що Росія, США та НАТО брязкають зброєю. Щоб дипломати поговорили, все розрядили і ситуація заспокоїлася. Коли я прокинувся вранці 24 лютого і почула, що Путін розпочав війну проти України, яка не обмежувалася "Донецькою і Луганською народними республіками", а в якій російська армія просувається до Києва, це був справді шок. Це було жахливо. Кожна нормальна мисляча людина в Росії розуміла, що так далі жити не можна".

Журналістка наголосила, що має батька українця, його поховано в Одесі. Там народилася і сама Марина, але з року живе у Росії.

"У мене ще є родичі, тітка, двоюрідні брати, але я мало спілкуюся з ними. Для мене протест був насамперед пацифістською акцією — в інтересах Росії та світу покінчити з цим якнайшвидше. Я хотіла показати, що росіяни теж проти цієї війни, чого багато хто на Заході не усвідомлює. Більшість розумних та освічених людей тут проти війни".

Після демаршу Марину затримали і довго не давали зв'язатися ні з рідними, ні з адвокатом, а також постійно намагалися добитися її зізнання в тому, що все було сплановане Заходом, а не її особистою ініціативою.

Овсяннікова не приховує, що з Кремля приходили вказівки про те, що можна і не можна говорити, все було чітко регламентовано.

"Ми знаходимося в інформаційній війні. Але в нашій країні державна пропаганда набула страшних форм ще до війни в Україні. Тепер, коли почалася війна, пропаганду терпіти неможливо. Коли я прийшла в журналістику 25 років тому, я хотіла боротися за справедливість, за добро та не бути причетною до такого обману народу. Загалом, я думаю, що істина зазвичай десь посередині — треба дивитися всі джерела, російські, українські та міжнародні. У своїй роботі я бачила всю картину — українські біженці, які зараз перебувають у Польщі й інших місцях. Я бачила українців, які втратили все через війну, їхні зруйновані будинки, усіх поранених і загиблих. На наших екранах постійно текли кадри з міжнародних агенцій. Але ми не показували ці кадри на Першому каналі. Навіть наших загиблих", — наголосила Марина.

За словами редакторки, більшість співробітників Першого каналу чудово усвідомлюють те, що відбувається:

"Вони дуже добре знають, що роблять щось не так. Справа не в тому, що вони стійкі пропагандисти — часто вони зовсім не такі. Вони постійно борються всередині між роботою і власним моральним компасом. Вони знають, що Перший канал бреше, що багато державних каналів брешуть. Здебільшого об'єктивної звітності просто немає. Але колегам потрібно годувати свої сім'ї, і вони знають, що за нинішніх політичних умов іншої роботи їм не знайти".

Марина Овсяннікова працювала у відділі іноземних новин і контактувала з міжнародними агентствами, такими як Reuters та Євробачення. Вона відстежувала західні новини, робила репортажі, записувала інтерв'ю з політиками й експертами з-за кордону та готувала матеріали для наших передач.

Як стало відомо, вона написала заяву на звільнення за власним бажанням, мотивувавши її незгодою із редакційною політикою каналу.

Нагадаємо, ведуча програми "Время" Катерина Андрєєва прокоментувала вчинок колеги.