Зухвала черниця і візуальна одержимість: про що фільм "Фінікійська схема" Веса Андерсона

Фокус подивився фільм і розповідає про інсайти "лялькового світу" і про те, що важливіше, — бути розумним, красивим чи всім одразу.

Вес Андерсон — узагалі фаворит Канн: 2012 року його фільм "Королівство повного місяця" відкривав марафон огляду, 2021-го режисер представив "Французький вісник", а 2025-го "Фінікійська схема" зірвала овації публіки.

Як і в усіх попередніх картинах Веса Андерсона, акторський каст нової стрічки нагадує список гостей червоної доріжки "Оскар" різних років. У головній ролі — Бенісіо дель Торо, а в другорядних — Скарлетт Йоганссон, Бенедикт Камбербетч, Том Генкс і Білл Мюррей.

Окремо варто відзначити яскравий дебют Мії Тріплтон (дочки Кейт Вінслет) в образі доньки мільярдера — Лізль. Раніше 24-річній актрисі діставалися лише другорядні персонажі.

Про що фільм "Фінікійська схема" Веса Андерсона 2025

У центрі сюжету — Анатоль "Жа-Жа" Корда, мільярдер і один із тіньових ділків планети. Він пережив не один замах, зокрема, катастрофу літака. У підсумку магнат вирішує передати управління капіталами своїй 20-річній дочці-монахині, ігноруючи численних синів.

Щоправда, побажання мільярдера несподівано наштовхується на холодне і практичне ставлення Лізль, з якою батько обірвав стосунки шість років тому.

Їхні численні діалоги, сповнені прохолодної експресії, є ключовою складовою для ціннісних переосмислень життєвих настанов героїв. Вони краще пізнають і змінюють одне одного.

В Україні досконала театральна естетика режисера має чимало шанувальників і поціновувачів. Щоправда, сприймається Вес Андерсон частіше як високопродуктивний декоратор і креатор, ніж режисер глибоких смислів. У цьому можна нескінченно звинувачувати його схильність "закопувати своїх зухвалих собак" під шарами фарсу, примітивної алегорії та зовнішньою організацією епізодів із фокусом на форму.

Можна сказати, що цей майстер візуалізації та симетрії знайшов спосіб говорити все, що думає, обравши фарс основним інструментом трансляції смислів. У такий спосіб йому вдається діалог із доволі великою, але не схильною розширюватися аудиторією.

"Фінікійська схема" поповнила "картинну галерею" Андерсона черговою добіркою ідеальних візуалів і недвозначних натяків, загорнутих у глянсову обгортку досконалої симетрії та пастельних відтінків. Балом правлять поверхневі діалоги, які часто поступаються місцем постановочному ефекту, але список тем для обговорення, винесених режисером, традиційно довгий.

Тут і мільярдери, яким не потрібні паспорти, і закулісний вплив на світові події, і смішні фанатичні терористи, які ледве усвідомлюють мету своєї боротьби, і сімейна війна за ресурси, ігри зовнішніх розвідок, замахи, численні спадкоємці та навіть... зовсім небагато релігії (черниця в білому із зухвалим макіяжем не дасть збрехати).

У "Фінікійській схемі", як і в усіх попередніх роботах Андерсона, безліч "пасхалок" і буквальних відсилань, у яких можна розбиратися нескінченно, розшукуючи "голку в яйці". А можна просто розслабитися і насолодитися цим продуктом перфекціоніста, який точно знає, яким має бути розмір мильниці для стометрової ванної кімнати.

Раніше Фокус писав, що:

• Фільм "Ліло і Стіч" показав касові рекорди. Яким вийшов ремейк популярної анімації Disney.
• Як Marvel за допомогою "Громовержців" врятували кіновсесвіт.

Ми також розповідали, чим вразив фільм "Грішники".