Будинок за 1 євро в Італії – гірше, ніж прокляття: жінка розказала, як обманюють людей

Розібратися, як влаштована ця схема, важливо кожному, хто клюнув на привабливий заголовок в інтернеті. Рієлторка Тетяна, яка веде блог в Instagram (@real_italy_estate), розповіла про приховані пастки, які можуть стати для інвесторів чимось гіршим, ніж прокляття. Фокус розібрався у всіх нюансах.

Конкурс з жорсткими умовами

Перш за все варто викинути з голови ідею, що будинок за євро – це щедрий жест італійської влади чи пільгова угода. Насправді все починається з bando pubblico – офіційного конкурсу, який оголошує муніципалітет.

Саме в цьому документі прописані:

• вимоги до учасників;
• терміни, за які потрібно провести реконструкцію;
• зобов'язання щодо об'єкта;
• розмір депозиту та штрафні санкції за порушення умов.

Без участі в такому конкурсі купити нерухомість за програмою просто неможливо – двері до "будинку мрії" відчиняються лише через bando.

Хто продає будинок

Тут криється юридична тонкість, яку часто оминають увагою. Угода укладається не з муніципалітетом, а з приватним власником – людиною, яка вже не хоче тягнути на собі тягар витрат за занедбану нерухомість і готова передати її громаді. Комуна ж виступає в ролі організатора: встановлює правила гри, контролює виконання умов і слідкує, щоб покупець дотримувався взятих на себе зобов'язань.

Тобто новий власник одночасно укладає угоду з приватною особою і бере на себе обов'язки перед муніципалітетом – виконати ремонт у визначені терміни та забезпечити подальше використання об'єкта згідно з умовами конкурсу.

Скільки доведеться викласти

Символічна ціна в 1 євро – це лише вершина айсберга, а основні витрати ховаються під водою.

За приблизними підрахунками:

• ремонт обійдеться від 20 до 100 тисяч євро – залежно від стану будівлі;
• нотаріальні витрати становлять близько 3-5 тисяч євро;
• депозит, який гарантує виконання зобов'язань, – ще 2-5 тисяч євро.

Отже, замість "безкоштовного" будинку покупець отримує проєкт з немаленьким бюджетом і не завжди передбачуваними термінами.

Дрібним шрифтом

Умови кожного bando індивідуальні, і єдиного стандарту для всієї Італії не існує – кожен випадок доводиться аналізувати окремо для конкретного муніципалітету.

Серед типових обмежень трапляються:

• заборона на перепродаж нерухомості протягом встановленого терміну;
• дозвіл на продаж лише після завершення ремонтних робіт;
• обов'язок проживати в будинку особисто;
• або, навпаки, можливість здавати об'єкт в оренду.

Інструмент розвитку територій

Головне, що варто засвоїти: програма "будинок за 1 євро" – це не подарунок долі й не лазівка для заощадливих, а продуманий інструмент, за допомогою якого Італія намагається вдихнути життя у важкодоступні й напівпорожні містечка.

Фактично покупцю "пакують" у симпатичну обгортку процес капітального ремонту в місцях, куди й дорога не завжди веде, з бюджетом, який складно передбачити наперед.

Так, на реконструкцію зазвичай дають кілька років, тож витрати можна розтягнути поетапно. Але чи принесе врешті-решт ця авантюра прибуток – питання відкрите.

Зрештою, успіх усього підприємства залежатиме не від вхідної ціни в 1 євро, а від трьох речей: локації, обраного сценарію використання нерухомості та того, наскільки прокачані ваші навички в ремонтній справі.

Як то кажуть, дарованому коневі в зуби не заглядають, але італійському будинку за євро – варто, і не раз.

Нагадаємо, раніше Фокус писав:

• Неподалік океану: переселенці купили будинок у Франції за 10 тисяч євро. За словами Олени та Дмитра, до узбережжя від нового помешкання — близько трьох годин їзди. Усі деталі цієї історії – в нашому ексклюзивному матеріалі.
• Торік українець наважився на переїзд до Одеської області, де придбав хату всього за $7 тисяч, а разом із супутніми витратами стартовий бюджет проєкту сягнув приблизно $9 тисяч.

Ще одна історія – про харків'янку, яка до повномасштабного вторгнення мешкала в центрі міста й наймала помічників для хатніх справ. Тепер жінка перебралася в село в Карпатах, де довелося з нуля вчитися сільському побуту.