"Підпал рейхстагу" на мінімалках. Кому вигідний погром Офісу Зеленського прихильниками Стерненка

Чому в інших ситуаціях поліція і нацгвардійці діють рішуче й оперативно, а в цьому випадку зайняли роль спостерігача? Відповідь на це запитання дає розуміння природності/штучності влаштованого шоу.

Думаю, найкращим покаранням за політичну настінну халтурку на фасаді Офісу президента на Банковій буде вилов і залучення до відповідальності кожного, хто своїми руками до неї приклався. І зобов'язати їх через суд до громадських робіт. Нехай вичищають свої творіння ці юні невдалі художники на зарплати.

Це були чисто цивільні емоції, а тепер три висновки:

1. Чому правоохоронці не припиняли хуліганство. Мабуть, був наказ. Який мотив дії поліції? Чому в інших ситуаціях поліція і нацгвардійці діють рішуче й оперативно (наприклад, зачистка наметового містечка Семенченка під Радою), а в цьому випадку зайняли роль спостерігача?

Відповідь на це запитання дає розуміння природності/штучності влаштованого шоу. Зазвичай бездіяльність поліції свідчить про таємну поінформованість щодо наслідків. Тут важливий момент: хто конкретно буде притягнутий до відповідальності і наскільки серйозним буде покарання!

2. У заявці на організацію суботнього перформансу значаться: "Рух Опору Капітуляції", "Демократична сокира", "Справа Громад", "Вільні Люди", "Гонор", "Академія вуличного протесту", "Хто замовив Катю Гандзюк", "Весна на граніті", "Національний Альянс". Частина з них фінансується Порошенком, інша частина — типу сама по собі, третя на бюджеті в пов'язаних з олігархами осіб. Загальновідома антивладна налаштованість цих груп.

Припустимо, що в цьому різношерстому середовищі опинилися підставні особи, які виконували інструкції. Увечері президента і співробітників Офісу на Банковій немає, ніхто не постраждає. Працюють на хайп для медіа.

Важливий момент — локалізація уваги аудиторії на свастику, намальовану на стіні, що створює природне бажання відторгнення від того, що відбувається ліберальною публікою, охоче симпатизує різним актуальним рухам за права і справедливість.

Найбільш очевидна видима мета — щеплення від наростання протестної хвилі, дискредитація кейсу Стерненка. І, здавалося б, це вигідно владі. Конспірологічна змова Зеленського з метою зачистки радикалів і бродячих активістів.

У деяких телеграм-каналах просувають версію про те, що все управлялося Аваковим для зміцнення його позицій. Версія така собі. Аваков цінує зв'язок з президентом і не буде діяти на його ослаблення, навіть у разі інтриг проти нього з боку топ-чиновників Офісу.

Обидві версії — дуже вже традиційний жанр в українській фейсбук-белетристиці. Доказів немає, свідоцтв немає, фактів теж немає. Інтелектуальне пинання.

Але навіть якщо це так, виходить, що всі, хто реально є організаторами протесту, тупо були використані і цього не побачили. Виходить, вони навіть не змогли застрахуватися від провокацій, дозволивши себе використовувати і ще кинувши тінь на Порошенка.

3. Ломи Порошенка спершу кидаються під копірку засуджувати розмальований фасад і тризуб у вогні, а потім зрозумівши, що потрапили в медійний капкан, кинулися відмивати Порошенка від цієї акції.

Тут важливо зрозуміти: Стерненко для Порошенка — конкурент на його електоральному полі №1. Стерненко неодноразово критикував Порошенка, причому жорстко. І коли він вийде після апеляції (швидше всього), то автоматично перетвориться на розʼїдача поля Сивочолого.

У Стерненка не буде іншого шляху, крім як йти в політику і формувати свою політичну силу (у разі відкриття каналів фінансування).

Усі радикально-орієнтовані шари, колись придбані ПАПом у "Свободи" та інших націоналістичних груп, відклеюються на фоні шлейфу зв'язку Порошенка з Медведчуком і починають тяжіти до нової висхідної зірки — принципового правого, який довів, що заради захисту держави готовий навіть на вбивство.

Тому дискредитація протестної активності під прапором Стерненка вигідна тільки Порошенку. Але прямим інформаційним чином зробити було це не можливо, а ось за допомогою провокативної підстави — запросто.

Ну, і трохи спотворити місце владарювання ненависного йому Зеленського, як непряма мета і натяк на серйозність своїх намірів.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.