Мінус Медведчук. У чому сенс політики деолігархізації в Україні і хто буде наступним

У світі майже дві сотні держав — найрізноманітніших. Але найбільш успішні держави все ж мають щось схоже. Вони навчилися пропонувати світові щось своє, щось унікальне, щось корисне — те, що відрізняє їх від інших.

Крім того, кожна з успішних держав змогла побудувати власну систему відносин між владою і громадянами. Вони навчилися спілкуватися між собою. Так, не всі ці системи ідеальні. Тому ідеал — це і є мрія, шлях, можливість. Але вони всі стійкі і не падають від ударів криз — швидше шукають рішення.

Саме виходячи з цих двох стартових ідей ми і почали процес трансформації України. Перше — потрібно створити умови для того, щоб Україна змогла знайти свій шлях успіху у глобальному світі. Це не просто, але точно можливо.

Друге — зробити державну систему стійкою, сучасною, готовою дієво реагувати на сучасні виклики, зберігаючи при цьому демократію. Демократію справжню, не імітаційну. Таку, яка працює в інтересах всіх громадян, а не кількох обраних.

Хто зумів скористатися повністю можливостями, які були у нас з 1990-х років? Ви знаєте прізвища цих людей. Вони щорічно перераховуються у списку найбагатших українців. А що ж інші? Суспільство повинне просто адаптуватися до того, як ці обрані і наближені до них розподіляли між собою ресурси — політичні, фінансові, промислові, медійні.

І гру за правилами "обрані" моделювали для себе. Відверто скажу, держава, де є подібна нерівність, точно не зможе бути комфортною і конкурентною.

На інший державний світогляд. На інші принципи і правила життя в країні. На інший рівень суспільного діалогу. Дещо нам уже вдається. Наприклад, вперше за багато років не збільшилася, а зменшилася кількість олігархів. Мінус Медведчук.

За допомогою законних інструментів Медведчук був позбавлений можливості використовувати медіаактиви і державне майно для того, щоб відверто бити по країні і наносити руйнівної шкоди державній безпеці.

Будуть ще мінуси, поки всі олігархи не стануть просто великими бізнесменами.

Це могли б зробити і влади, які були раніше. Якби хотіли. Але тоді вважалося, що олігархи — це вигідно, закономірно і гарантує стабільність.

На цьому прикладі можна побачити, що таке статус олігарха. Якщо у таких осіб забрати сконцентрований медіаресурс, коли в них немає вже непрозорого доступу до стратегічних активів і коли немає "даху" в Києві, більше нічого вони забрати у держави не можуть. І послаблювати державу не можуть у протистоянні за наш суверенітет.

Ось у чому сенс нашої політики деолігархізації. Україна стане справді конкурентною у світі, якщо якісь "особливі" громадяни нашої — і не тільки нашої — країни не зможуть бути "рівніші" інших і не зможуть присвоювати будь-що, шантажуючи державу.

Найближчим часом суспільству буде представлений фундаментальний законопроект про деолігархізацію, який зафіксує системний погляд на цю проблему.

Нам дуже потрібні максимальна прозорість економічних відносин, недопущення деструктивних концентрацій ресурсів та рівність всіх громадян перед законом і судом.

Поки цього не було, країна десятиліттями рухалася до статусу бідної в Європі. Ми це забезпечимо — і Україна зможе перейти до стабільного економічного зростання протягом десятиліть, нарешті, вирішить зокрема, і проблему бідності.

Що ми робимо для цього прямо зараз? Це десятки необхідних реформ, процес дуже ґрунтовної трансформації. І доброчесний суд, і ефективна децентралізація, і сучасний фінансовий сектор, і приватизація, і завершення земельної реформи, і створення максимально можливих умов для економічного розвитку.

Ще раз — це десятки фундаментальних реформ. Більших або менших. Але все це разом і є зміна системи та зміна суспільних відносин.

У будь-якої трансформації повинна бути мета.

Як цього досягти?

Перш за все — припинити безглузде самоїдство, коли люди в боротьбі один з одним, до якої активно підштовхують олігархічні структури, втрачають загальні шанси.

А ще — розуміти, що жодна влада не може визначити за свій народ, що пропонувати глобальному світу. Це ніколи не спрацьовувало. Люди самі знаходять шлях. А ось що точно може зробити влада, так це полегшити життя людей, дати більше свободи і безпеки, щоб суспільство функціонувало більш продуктивно і стало успішним на своєму шляху.

Наприклад, ми здійснюємо дебюрократизацію відносин між державою і громадянином. Мільйони українців вже звикли користуватися додатком "Дія" для отримання адміністративних послуг, допомоги від держави, сплати штрафів або просто для пред'явлення документів.

Україна стала першою у світі країною, де цифрові паспорти мають однакову силу зі звичними паперовими документами. Можемо ж бути першими, справді сучасними? Можемо.

Українцям не потрібно пояснювати потенціал нашої країни. Кожен з нас це розуміє. Щоб реалізувати цей потенціал, нам потрібна справедлива і абсолютно раціональна державна система — та, яку будували дуже довго і фундамент якої створюється саме зараз.

Ну і, звичайно, нам потрібен мир. Всі війни закінчуються. Ми ніколи не роздмухували це протистояння. Навпаки, завдяки раціональній дипломатії ми зробили те, що було неможливо раніше. Це і тиша на фронті, яка минулого року врятувала десятки життів. Це і транзитний газовий контракт — на сто відсотків у наших інтересах. Це і звільнення полонених — деякі з них були у неволі роками.

Якщо вдалося це, то вдасться і все інше, що необхідне для встановлення чесного і стабільного миру.

Що ми маємо за ці два роки? Як мінімум, розуміння того, що таке глобальний конкурентний світ, яке місце повинна зайняти сучасна Україна в ньому, які трансформації та реформи повинні нас привести до цього місця.

А конкретні дії на цьому шляху — цілий пакет системних реформ, пов'язаних одна з одною, які повинні знищити традиційний олігархічний устрій і замінити його набагато справедливішими соціально-економічними відносинами.