Кисневе голодування. Чому смерть від нестачі медичного кисню стала світовою проблемою

Ковід лише оголив проблеми з медичним киснем у світі. Це — меседж свіжої статті в Британському медичному журналі (BMJ), і, звичайно, мова йде про бідні країни.

Вдумайтеся: за даними ВООЗ, дефіцит кисню є ключовим фактором щорічної смерті від пневмонії 1400000 дітей до 5 років у світі.

Мова йде не тільки про сам газ, а й про обладнання, безперебійне забезпечення електрикою і наявність професійних лікарів і медсестер.

З цим було все гаразд перед пандемією в Україні?

Чи контролювалося насичення крові киснем рутинно в пацієнтів із захворюваннями органів дихання і серця в наших лікарнях і поза ними? Навіть у Києві — НІ, принаймні — у дорослих.

Навіть через майже рік пандемії, 8 лютого 2021 року в заяві профільного міністра чуємо: "Із самим киснем, з виробництвом кисню, у країні немає проблеми. У країні є 16 виробників медичного кисню. У нас є проблематика з тарою для кисню — це балони, ємності. Було дано доручення Міністерству економіки максимально посилити цю роботу, із забезпеченості тарою лікувальних установ".

Скільки має ще пройти часу, поки люди з дипломами лікарів в обох гілках влади дозріють до усвідомлення дикості проведення у 21 столітті кисневої/вентиляційної підтримки, включаючи механічну ШВЛ, у реанімаційних відділеннях без контролю парціальної напруги газів крові?

Анестезіолог Ігор Писаренко говорить: забезпеченість такими аналізаторами становить приблизно 5% від потреби.

А що із забезпеченням наших лікарень електрогенераторами?

У 2017 світ почув новину про "індійську Масакру": лікарня одного з найбідніших штатів на півночі країни за борги припинила подачу кисню. Усе, що змогли зробити медики — порадити батькам вдихати повітря в рот своїм дітям. За ніч померли 63 дитини.

Це не про нас, чи не так?

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.