Королі макових полів. Як Афганістан став світовим центром наркоторгівлі

Зараз в Афганістані спалахнули дуже сильні і важкі бої на півдні, особливо в провінції Гільменд. Таліби ось-ось захоплять Лашкаргах, і вже 4-й день поспіль рвуться до центру Герата.

Мене недавно запитували, чому саме цей "проклятий південь" завжди стає першою лінією протистояння, чому таліби за нього так вчепилися, і чому він завжди був першим на черзі.

Крім географічної близькості до кордону з Пакистаном і компактного проживання пуштунів, Гільменд має і ще одну мегаважливу цінність та інфраструктуру. Причому, з'явилася вона ще до "Талібану".

У книжці Раджива Чандрасекарана "Маленька Америка" (2012) це описується найкраще, не пошкодуйте часу на читання:

"Революція 1978 року і подальше вторгнення Радянського Союзу зруйнували баланс сил у провінції. Земельна реформа нового уряду, метою якої було звільнити фермерів-орендарів з трудової кабали, вдарила по багатих племінних вождях, які контролювали велику частину сільськогосподарської землі в районах Гільменду.

Багато з них були вбиті, інші втекли до Пакистану або ще далі. Крім того, що ці вожді були феодальними правителями, вони ще й регулювали суперечки, відганяли бандитів і виконували ще кілька базових функцій місцевого самоврядування.

Їхня відсутність породила вакуум влади, який заповнив не новий комуністичний уряд, чий світський порядок денний створював гострий ресентимент на консервативному півдні, а мулли і варлорди, які піднімалися й очолювали боротьбу проти радянської окупації.

Одним з таких був релігійний лідер середніх років, якого звали мулла Нассім Ахундзаде. Родом з небагатої і скромною за соціальним статусом сім'ї, харизматичний мулла Нассім зібрав навколо себе цілу плеяду відданих вояків, швидко ставши одним з найвідоміших і могутніх командирів у русі моджахедів.

З хижою люттю він розправлявся зі своїми ворогами, і незабаром завоював владу в племені Алізай, прибравши всіх інших конкурентів. В один час у середині 1980-х років внутрішньоплемінні війни в племені Алізай на півночі Гільменду були настільки жорстокими, що місцеві жителі вітали радянських солдатів, як визволителів.

Важливо

Таліби в Піднебесній. Що Китаю потрібно в Афганістані

Щоб фінансувати своїх бійців, мулла Нассім зайнявся вирощуванням маку, з якого виготовляли опій. Раніше його вирощували лише в окремих горбистих районах Гільменду, і місцеві використовували його, як паліативний засіб або в ролі культури, на продаж якої можна прожити якийсь час, поки нічого іншого не цвіло.

У 1981 році мулла Нассім видав релігійний декрет, яким дозволив фермерам вирощувати мак, якщо це допоможе їм забезпечувати свої сім'ї.

І багато хто так і вчинив. Хронічні проблеми з водостічною системою ускладнювали вирощування фруктів та овочів, а ті, хто цим займався, боялися везти їх на ринок через постійні бойові дії.

Згодом, мулла Нассім став контролювати перспективну торгівлю наркотиками, яку сам же й ініціював [...] Він став найбагатшим і найвпливовішим чоловіком у провінції.

Тільки північний район Каджакі залишався поза його контролем, оскільки місцеві вожді приєдналися до конкурентного угрупуванню моджахедів, яке очолював інший варлорд Гульбеддін Хекматьяр.

Захопивши велику частину регіону, мулла Нассім запропонував усе узаконити в 1989 році. Посольству США в Ісламабаді він пропонував, що заборонить вирощування опію, якщо вони йому заплатять $2 млн. фінансової допомоги для розвитку провінції. Причини його відмови від наркотиків залишаються загадкою, можливо це був тактичний спосіб натиснути на Хекматьяра.

Щоб довести американцям, що він налаштований серйозно, мулла Нассім видав указ про заборону вирощування маку, що позбавило сировини купу розташованих уздовж пакистанського кордону героїнових лабораторій Хекматьяра, якими той керував за підтримки з боку пакистанської розвідки.

У наступному році, коли мулла Нассім відправився на переговори з американцями, його розстріляли, імовірно люди Хекматьяра.

Місце мулли Нассіма зайняли його брати, і до 1993 року вони взяли під контроль Лашкаргах. Один з його братів, Расул, оголосив себе губернатором. Однак, його правління було недовгим. "Талібан" захопив провінцію вже через рік, підтримуваний місцевим населенням, втомленим від гніту сім'ї Ахундзаде і постійних чвар між командирами моджахедів.

Расул та інші члени сім'ї відмовилися здаватися і бігли в пакистанську Кветту. Там Расул помер від раку, і клан очолив його син Шер Мухаммед. Він швидко уклав союз із сім'єю Карзай, які теж були в еміграції в Кветті в той час. [...]

Важливо

Респектабельний тероризм. Чи визнає ООН "Талібан" і навіщо це самим талібам

Коли американські війська скинули талібів у 2001 році і призначили тимчасовим президентом Хаміда Карзая, перш за все він призначив Шер Мухаммеда губернатором провінції Гільменд. [...]

Як тільки талібів не стало, Шер Мухаммед Ахундзаде взяв Лашкаргах, і запросив місцевих моджахедів у місцеві органи влади, розділивши її між ключовими племенами.

Абдель-Рахман Джан з племені Нурзай, який допомагав Ахундзаде контрабандою вивозити опій за кордон, став начальником місцевої поліції. Дад Мухаммед Хан з племені Алікозай, який був головним "смотрящим" за найбільшим опійним базаром, став главою місцевого відділення спецслужб.

У 2002-2003 роках ця трійця розглядалася американцями, як ідеальні лідери нового підконтрольного США Афганістану: незважаючи на своє темне минуле і причетність до торгівлі наркотиками, вони всі були налаштовані жорстко проти талібів, а також підтримували слабкий уряд Карзая в Кабулі. [...]

Сім'я Ахундзаде та їх союзники забирали більшу частину прибутку, хоча, як зазначають американські аналітики, частина виторгу йшла і до високопоставлених осіб в афганському проамериканському уряді, зокрема, сім'ї контрольованого американцями президента Карзая. Це була плата за губернаторство.

Безліч різних угрупувань захищали лідерів провінції та їхні інтереси, заодно експлуатуючи місцеве населення. Люди Шер Мухаммеда Ахундзаде займалися контрабандою, а начальник спецслужб Дад Мухаммед Хан заслужив репутацію за тортури і самосуд.

Однак, що найбільше приводило в лють місцевих, то це поліцейські Абдель-Рахмана Джана, які вибивали гроші з мандрівників на блокпостах, "кришували" ринки і навіть гвалтували неповнолітніх хлопчиків [...]

Важливо

В очікуванні години "X". Три афганські уроки для України

Починаючи із середини 2002 року, таліби почали потихеньку проникати назад у південний Афганістан з території Пакистану, намагаючись відродити старі контакти і сітку союзників. Їхні перші спроби проникнути в Кандагар провалилися, місцеві їх охоче видавали, а присутність американців була дуже щільною.

Однак, коли таліби досягли Гільменду, їх там зустрічали, як старих друзів. Не те, щоб у місцевих жителів залишилися приємні спогади від їхнього брутального правління там. Справа була в тому, що те, що сталося після їхнього відходу, було набагато гірше. [...]

Незважаючи на браві обіцянки іноземних лідерів перебудувати країну, місцеві практично не відчували цієї допомоги. Більшу частину американських військ звідти вивели, готуючись до вторгнення в Ірак. А ті, хто залишився, майже не помічали насильства і проблем, які несла в собі місцева влада".

Першоджерело.