Спорт поза політикою. Чому немає "зради" в спільному фото Ярослави Магучіх із Марією Ласіцкене

Спорт — це вид діяльності. Для більшості спортсменів національної збірної України це професія і справа життя.

Відчепіться від спортсменів із вашою ***ною політикою.

Спортсмен займається своїм ремеслом. Фотографія на п'єдесталі із суперником або другом — це його частина.

П'єдестал це унікальне та виняткове місце поваги, яке зводить разом лише на момент декількох успішних атлетів, завдяки їхній роботі над собою і результативним виступам. Ні більше, ні менше. Немає "зради" у фото Магучіх із Ласіцкене.

Іноді в цей короткий момент через визнання одне одного, як рівних, зароджується міцна дружба чи просто хороші стосунки. Немає "зради" в привітаннях Нікольченко та Верняєва своїх опонентів у спорті.

Їх звів спорт, життя. Люди подружилися завдяки конкуренції та однаково важкій роботі над собою, через повагу до праці одне одного.

Як це стосується міжнародної політики?

"Вантажте" спортсмена за його політичні прояви, але від'**іться від спортсменів за особисті стосунки, які сформувалися на підставі далеких від політики речей.

Олімпіада це квінтесенція спорту!

Олімпіада — це про дружбу, об'єднання та повагу незалежно ні від чого. Олімпіада доводить всім однозначно, що спорт поза політикою! В Олімпіаді немає політики! Є спортивний дух і здорова конкуренція! І ще трохи бізнесу.

У ваших негативних коментарях набагато більше "зради". Замість того, щоб залишити фотографію тільки фотографією, саме ви даєте вигаданій "зраді" реальне життя, коментуючи.

Якщо спорт — це політика, то й освіта — політика, інженерія — політика, медицина — політика, мистецтво — політика. Усе наше життя, з таким підходом, це політика. Ідіотська підміна понять. Залиште політику державним діячам, і не вплітайте політику в усе підряд. Є спорт як сфера функцій держави, і є спорт як діяльність атлетів і тренерів.

Для мене спорт: спортзал, напрацювання техніко-тактичних завдань, поліпшення фізичних кондицій, підготовка і виїзд на змагання, тренувальні збори, спаринги, харчування, зважування, виступи, перемоги. Цьому процесу я віддаю себе і свої сили. Упевнений, що й 19-річна Ярослава Магучіх також. Там немає місця навіть для існування політики, тим більше, там немає наміру впливати політично, висловлюючись спортивною впізнаваністю.

Спорт як сфера функцій держави — це державні справи, тут не те, що є місце політиці, це і є політика. Це те, що працює навколо безпосередньої спортивної діяльності, те, що її забезпечує. Це імідж і престиж держави, це справа функціонування Міністерства спорту й інших профільних державних і комунальних структур та організацій. Це як міжнародні відносини, так і внутрішні відносини Мінспорту з федераціями. Це зарплати, призові та стипендії. Це діяльність цілого держапарату.

Це площина, в якій я не працюю. Це не те, чим займаюся я, або Ярослава Магучіх, або Олег Верняєв, або будь-який інший чинний спортсмен.

Я, власне, це й підкреслював, але більшість побачили лише назву "Спорт поза політикою" і почали трактувати мій допис відповідно до своїх вимог.

Міжнародна арена — це наслідки складної щоденної роботи атлета. І поведінка атлета на міжнародній арені також регламентована. Особливо, коли атлет представляє рідну державу — він як ніколи повинен поводитися ввічливо та коректно щодо інших атлетів, тренерів або функціонерів.

Церемонія нагородження спортсменів — це традиційний ритуал, під час якого відбувається урочиста фіксація результатів змагань. Є писані та неписані правила поведінки атлетів на подіумі. Ярослава Магучіх усе зробила, як від неї очікувалося. А ігнорування інших атлетів на подіумі більше б розцінювалося, як негідна поведінка спортсмена.

Я усвідомлюю всю складність і гіркоту подій останніх 8 років. Я жодним чином не хотів знехтувати або зменшити жертву наших бійців, наших героїв, на благо і захист України! Я вдячний їм, що маю можливість займатися улюбленою справою і також приносити користь і перемоги нашій державі!

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.