З місця – в кар'єру. Чи стане Разумков суперником Зеленського після своєї відставки

Пам'ятаєте анекдот про жалісливого собаківника, якому треба було лікувати хвіст своєму доберманові? Як він з тупого жалю не відразу відрізав, а щодень відрубував бідному псу хвіст по шматочку? Так і Дмитра Разумкова спочатку видалили з фракційного чату "Слуг народу", потім позбавили права проводити пленарні засідання, а скоро і зовсім зі спікерів звільнять (на пленарному засіданні 7 жовтня Разумкова відправили у відставку 284 голосами "за" — Ред).

Але тільки це не з жалю, а навпаки — з політичного садизму. Щоб спікер встиг відчути "крах" своєї кар'єри і всі приниження, з цим пов'язані. Телеканал — він насправді жорстокий.

По правді, не думаю, що Дмитра ситуація дуже засмучує. Як політтехнолог, зобов'язаний знати принципи функціонування нашої державної машини, він розуміє, що початково варіанту було всього два: або нескінченно раболіпствувати навіть не перед президентом Зеленським, а перед його офісом, або в якийсь момент проявити характер і позбутися посади, але зберегти самоповагу і перспективу.

Мене постійно запитують про шанси Дмитра Разумкова на самостійну політкар'єру. Шанси є, але вони пов'язані з тим, що доведеться переходити в жорстку опозицію до влади Володимира Зеленського і терпіти пов'язані з цим труднощі. Чи готовий Разумков до цього, знає тільки він сам.

Важливо

Між заколотом і відставкою. Чим закінчиться конфлікт Зеленського з Разумковим

Чесно кажучи, мене більше цікавить, як будуть складатися відносини нового спікера (у четвер, за прогнозами, повинні проголосувати за Руслана Стефанчука) з Офісом президента. Справа в тому, що особливого авторитету серед депутатів він не має. Якщо з Офісу президента підуть команди на ухвалення якихось непопулярних законопроєктів, то будуть ставатися обломи.

Бігати щодо кожного голосування до президента Стефанчук не зможе — не для того його тягнуть у крісло спікера, щоб йому допомагати. Знову ж у Стефанчука є "шкурняки", наприклад, у сфері інтелектуальної власності, і опозиція може це витягнути назовні.

У цілому, при владі Володимира Зеленського спостерігаються всі типові помилки українських правителів: прагнення до автократії, нездатність сприймати критику, бажання оточити себе не професійними, а слухняними. І, як наслідок, ізоляція влади і, зрештою, її відторгнення суспільством.

До речі, феномен Володимира Зеленського не тільки в тому, що він вискочив у політику з нізвідки з приголомшливими 73%, але і здатний втратити їх так само несподівано і стрімко.

Першоджерело.