Хаб замість буфера. Чому ключ до захисту інтересів України перебуває в Берліні та Пекіні

Ще рік тому я опублікував низку аналітичних прогнозів, які зараз у контексті зустрічі президентів США та РФ повністю виправдалися. Спробую сформулювати тезу.

США переживають черговий, можна сказати екзистенційний виклик у вигляді Китаю, який набирає економічну й технологічну міць.

КНР вже в торговому плані перемогла Америку та зрівнялися з нею економічно. На черзі технологічний і військовий відрив, який може статися до 2050 року.

Якщо США програє конкурентну боротьбу Китаю, програє всю Азію, а потім і весь світ.

Америці потрібен замкнутий у собі Китай, без геополітичних амбіцій, які виходять межі суміжних із нею країн.

Важливо

Навіщо Сі розмовляв із Зе? Що Китаю потрібно від України

У 80-х, граючи в аналогічному трикутнику, США вдалося зробити третім зайвим СРСР, зараз вони хочуть зробити те саме з Китаєм.

США неодноразово ставали сильнішими після кожного такого виклику, але нинішня ситуація вже не настільки очевидна. Всі внутрішні дисбаланси та дефіцити американської фінансової, економічної та соціальної систем компенсуються за рахунок конвертації в капітал геополітичного домінування США у світі.

Перетворення США на велику, але регіональну економіку, загрожує і їм, і світу колосальним потрясінням, і Вашингтон робитиме все, щоб зберегти своє світове лідерство, усуваючи загрозу у вигляді Китаю, який також хоче отримати "конвертор" для покриття своїх дисбалансів.

Важливо

Східний похід Піднебесної. Чому для Латинської Америки "Захід" — це Китай, а не США

І Пекін це вже робить, ініціюючи створення глобальної паназійської зони вільної торгівлі з 15 ключових економік регіону, включаючи Японію, Австралію та Південну Корею.

А США на це реагують, створюючи свій новий індо-тихоокеанський блок AUKUS і букально вириваючи Австралію з нового торгового союзу з Пекіном.

Зараз на черзі Канада, яка вирішила створити ЗВТ з країнами АСЕАН. Так, у цьому блоці немає Китаю, але сам азійський крен північного партнера вже насторожує Вашингтон.

Наскільки важливою є проблематика України для США в подібних реаліях? Приблизно так само, як важливим був Кіпр у 1974-му році під час турецького вторгнення. Туреччина як член НАТО та важливий партнер США в регіоні виявилася важливішою, ніж інтереси кіпріотів, у яких відібрали 40% території та половину столиці.

Але Кіпр прийняли до ЄС і не прийняли до НАТО. Просто Кіпр — це 1 млн чоловік і має адвоката у вигляді Греції. А нас 40 млн, і адвокатів Україна не має, тому нам нав'яжуть сценарій Молдова-Придністров'я.

Це зовсім не означає, що ризику активізації конфлікту немає. Але мінімізувати його можна лише економічно, ставши важливим елементом глобальних економічних і логістичних ланцюжків.

Війни дуже легко починаються в буферних країнах і майже ніколи – у хабових.

Чинник суецького каналу помирив Ізраїль і Єгипет, а буферність Афганістану коштувала йому десятиліть війни.

Загалом захист наших інтересів лежить у двох столицях: Берліні та Пекіні. Якщо нам вдасться стати цікавими для них, то війни в Україні не буде ніколи.

Першоджерело.