Чому Росія майбутнього — це найманий працівник на китайській "шахті"

Росія із 70-х років минулого століття створила собі механізм вічної сировинної ренти у вигляді поставок у Європу нафти та газу.

На цій платформі дозріло умовне благополуччя часів застою, нафтопровід "Дружба" і газопровід з Уренгоя амортизували крах СРСР і дозволили пережити кризу 90-х.

Нафта та газ стали основою економічного зльоту РФ на початку 2000-х.

Зараз мало хто пам'ятає, але США активно блокували будівництво радянських продуктопроводів, чинячи активний тиск на політичні еліти ФРН.

Спочатку будівництво нафтопроводу вдалося заблокувати, але потім Бонн все ж таки ухвалив рішення на користь СРСР.

Нині ця модель анігілюється.

Путін практично обнулив 50-річну схему викачування багатств Заходу в обмін на російську сировину.

Усі ці роки РФ займала домінувальний стан на європейському ринку вуглеводнів із питомою вагою до 40%.

Монополія — можливість отримання монопольно високих цін.

І Росія показала, як ця схема працює, влаштувавши "фіаско ринку" за допомогою штучного дефіциту на спотовому ринку восени минулого року.

Теорія монопсонії була розроблена економісткою Джоан Робінсон у її книзі "Економіка недосконалої конкуренції".

Монопсонію буде заточено на отримання максимального прибутку ПОКУПЦЕМ, у цьому випадку — Китаєм.

Описуючи монопсонію, економісти часто наводять як приклад ринок праці в шахтарському містечку, де є тільки одна шахта і більше нема де працювати.

У сьогоднішній китайській нафто-газовій монопсонії РФ перетворилася на найманого працівника на китайській "шахті".

І вже директору цієї шахти, пану Сі, вирішувати, скільки заплатити "найманому працівникові".

Або просто змусити його працювати за їжу.

Джерело.

Важливо

За спиною у США. Як Китай вирішує свої проблеми, поки Росія воює з Україною