Невипадкова фраза. Навіщо Лавров звинуватив Ізраїль у підтримці неонацистів

Заява Лаврова викликала дипломатичну кризу в російсько-ізраїльських відносинах. Звичайно, можна списати цей антисемітський камінг-аут глави МЗС на профнепридатність. Або зробити висновки про глибинний антисемітизм російських політичних еліт. Але насправді все набагато складніше.

Навіщо? Наразі йдуть переговори про переукладання "іранської угоди": зняття санкцій в обмін на поступки Ірану в ядерній програмі.

РФ — одна зі сторін переговорів і, користуючись цим, активно блокує нову угоду, у зв'язку з чим США вже роблять кроки з виключення Москви зі складу підписантів.

Іран — єдина країна, яка в найближчому майбутньому може частково замінити на європейському ринку російську нафту. А в середньостроковій перспективі й газ. І повністю. По суті, зараз Європа повертається до Ірану в частині закупівель енергоносіїв, як це було колись за шаха.

Тільки замість Великої Британії в бік Тегерана дрейфує Берлін. Саме зусиллями Німеччини нещодавно була створена європейсько-іранська платіжна система з підтримки торгових обмінів для оплати нафти з Ірану за євро (в обхід заблокованого SWIFT). А німецькі політики погрожували Вашингтону, що не виконуватимуть нових санкцій щодо Ірану.

Отже, заяви Лаврова — це реверанс у бік Тегерана в спробі розірвати енергетичний міст із цієї країни в ЄС. Тут потрібна надзвичайно активна дипломатія з нашого боку. Показати, що Росія стає екзистенційною загрозою не лише Україні, але й існуванню Ізраїлю. І безпека Єрусалима ніколи не буде забезпечена, доки зберігається російська присутність в Ірані та Сирії.

Джерело.

Важливо

"Немає ніякого дна". Держдеп США оцінив слова глави МЗС РФ про євреїв-антисемітів