Прогноз на мир погіршується: як поламати сценарій "вічної війни", який влаштовує РФ
За прогнозом аналітика Олексій Куща, війна цілком може вийти за межі 2030 року, бо Путіну не цікаво її зупиняти, а на Заході завжди будуть сили, для яких це теж буде вигідно. Але ситуація не є безнадійною для України: є спосіб поламати сценарій "вічної війни".
Корекція прогнозу мирного врегулювання: тренд на погіршення ситуації.
У своєму базовому прогнозі я озвучую наступний діапазон мирного врегулювання в Україні: весна–літо 2028 або весна–літо 2029. Зараз формується "коригуючий прогноз": діапазон війни ризикує вийти за 2030-й рік.
Справа в тому, що основним глобальним прихильником продовження війни (крім країни-агресора, природно) є Євросоюз. Позиція Європи наступна: Росія сама почала агресію і тому має зазнати під час неї максимальних втрат, які унеможливлять агресію росіян щодо країн-учасниць ЄС.
Тобто Європа думає не так про нинішню війну та її завершення, як про те, що буде після цієї війни: чи буде Росія здатна в майбутньому на нову агресію. Спрощено, Європа намагається "намацати" історичну точку Х, після проходження якої РФ не зможе здійснити агресію щодо країн ЄС.
Отже, фінансуючи Україну, Європа компенсує дефіцит безпеки, що утворився для неї, це раціональна та егоїстична геополітична позиція. Але так поводяться усі глобальні кластери без винятку.
Однак Європа зараз входить до смуги перезавантаження політичних еліт, які бачать процес компенсації дефіциту континентальної безпеки дещо інакше. Це означає, що до 2028 року в ЄС може визріти запит на завершення війни.
Але до того часу в США може з'явитися президент-демократ, що спиратиметься на Конгрес, який контролюють демократи. Просте екстраполювання електоральної динаміки в США говорить про те, що республіканці зможуть повернути контроль над Конгресом лише до 2032 року.
Важливо
Тобто у 2029 році для нас може статися глобальна інверсія: Європа виступатиме за припинення війни, а США, навпаки, займуть позицію щодо продовження війни.
Тому що президент-демократ за підтримки Конгресу — це припинення протистояння з Китаєм, мир з Іраном та "розігрів" Балто-чорноморської дуги. Все за класикою. І тоді в нас "на марафоні" будуть таврувати Європу, звинувачувати "в боягузстві" — і "славити" Америку. У такому варіанті трафік війни виходить за обрій 2030 року.
Цей сценарій цілком на користь росіян. Тому що вони відкалібрували "м'ясорубку" війни під роботу на "знижених" оборотах (щодо залучення у війну людського ресурсу). Порівняння жахливе, але досить образне. "Ресурси війни", включно із людським ресурсом, можна вкидати в "м'ясорубку війни" на "підвищених оборотах", як під час Першої та Другої світових воєн. А можна на "знижених", поступово випалюючи потенціал іншої сторони.
РФ налагодила роботу своєї "м'ясорубки" війни на знижені обороти, вкидаючи до неї по 25–30 тис. людей на місяць.
Чому Росія застосовує таку тактику?
Тут є низка причин: видавлювання нелояльного населення з окупованих територій, створення в іншого боку ілюзії "глухого кута війни" і т.д.
Будь-які реальні мирні ініціативи ламають цю стратегію росіян.
Ідеальний спаринг-партнер для РФ — це прихильник "вічної війни". Тому що переговорна позиція формується, виходячи з параметрів того потенціалу, що стоїть за тією чи іншою стороною.
Росія за допомогою своєї тактики "повільної м'ясорубки" створює у нас ілюзію того, що потенціал поки що є і можна тягнути до того моменту, коли "Путін помре".
Завдання Москви: приспати у нас раціональну оцінку нашого реального потенціалу і потім пред'явити ультиматум, коли реальний потенціал опуститься до мінімальних значень насамперед у частині людського потенціалу.
Така ситуація виникне саме після 2030-го року, якщо історичні вікна можливостей для досягнення миру у 2028 та 2029 роках будуть втрачені. Страх цього сценарію може штовхнути Європу на зміну своєї позиції щодо мирних переговорів після 2028-го.
Важливо
Але наявність такого сценарію не змінить позицію демократів у США, які сприймають таку війну як "настанову для агресора" і не відчувають небезпеки безпосередньо для Америки. А "настанова" передбачає формування максимального "цінника" війни.
Як Україна може вийти на реальний переговорний трек за таких складних умов?
Шляхом формування двох стратегічних документів:
- Декларація про мир, складена на базі Декларації про державний суверенітет, Акта про незалежність та Конституції. Цей документ має визначити блоковість/нейтралітет, без'ядерний статус, гуманітарний блок тощо. 90% норм майбутньої Декларації про мир уже визначено у згаданій вище конституційній тріаді, яка перебуває у нерозривній історичній, діалектичній єдності.
- Декларація про Євразійський степовий коридор, що об'єднує у спільний логістичний та економічний проєкт Китай, Центральну Азію, Південний Кавказ, Україну та ЄС.
Перший документ визначає нашу геополітичну позицію та відповідає на запитання: "хто ми в новому світі".
Другий документ визначає, як ми використовуватимемо свій новий статус і відповідає на запитання: "що ми збираємося робити".
Непогано ухвалити обидва документи в парламенті конституційною більшістю.
Такий сценарій може залучити до переговорів про мир Китай, позбавити РФ її дипломатичних прийомів та зламати сценарій "вічної війни".
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані у рубриці "Думки" несе автор.
Важливо