Медійний фронт. Як Росія програла війну за українського телеглядача

Телемарафон "Єдині новини" — медійний фронт України, створений за всіма канонами кризових комунікацій під час війни. Хоча вже почалися певні нарікання з боку певної частини суспільства, що марафон — це пропагандистський ресурс у політичних цілях. Ці закиди зрозумілі, бо, з одного боку, у плюралістичному українському суспільстві є люди, які потребують навіть під час війни хоча б якоїсь якісної аналітики. Тому той, хто зараз вкладається в ґрунтовні аналітичні YouTube-канали, матиме важливий інформаційний маневр на майбутнє.

Та й пересічний українець переважно звик до герменевтичної ролі олігархічного телебачення, коли готові шаблони інтерпретації подій виявляються вже прожованими та вбудованими у свідомість, тим самим споживача звільняють від надмірної інтелектуальної напруги.

Трагічні та складні події правильно реінтерпретуються у відповідному дусі для підтримки колективного емоційного інтелекту.

Під час війни за національну екзистенцію не може й не має бути інакше. При цьому порівнювати єдиний телемарафон із російськими пропагандистськими каналами неправильно. Між ними багато помітних різниць. Російські медіа формують переважно квієтичну модель поведінки споживача (деполітизовану, тимчасову), тоді як українські — мобілізаційну й активістську.

Насправді інформаційну битву з РФ за громадянина Україна виграла Україна, починаючи ще з 2014 р. Десь п'ять років тому розмовляв із досвідченим російським медіатехнологом, який у приватній розмові визнав, що державну ідею України після 2014 р. конструюють саме українські медіа. Вони тримали соціоінформаційне поле українства в позиції актуальної норми самобутнього та сильного народу.

Саме українські медіа (державні, олігархічні, вільні YouTube-проєкти) задовго до нинішньої війни сформували залізну україноцентричну agenda setting, яка транслювалася в повсякденність: домашні кухні, робітничі курилки, громадський транспорт, кафешні розмови й уроки.

І це навіть незважаючи на наявність медіамашини Медведчука ("112", NewsOne, ZiK, а потім — UkrLive, "Перший незалежний") і телеканалу Мураєва "Наш". Вважають їх проросійськими. Якщо серйозніше, то правильніше їх визначити як платформи для інформаційно-психологічних операцій на користь РФ.

Знову ж таки, на перших етапах розвитку цих ЗМІ вони були цілком свідомими якісними ресурсами, які компетентно представляли інформаційне поле. Там починала працювати маса талановитих журналістів, які займали та продовжують займати абсолютно органічну для них проукраїнську позицію вже на інших телеканалах. Для якоїсь частини журналістів це просто матеріальний заробіток, і це цілком зрозуміло, оскільки вони кордону щодо України не переходили.

Але треба розуміти, що канали "112", NewsOne, ZiK занапастила саме постать Медведчука. Цілком ідіотське зомбування глядача його персоною, тупі висловлювання членів ОПЗЖ, заідеологізованість і примітивність контенту зробили ці медіаресурси нестерпними. У мене був доступ до реальної телеметрії, вага цих телеканалів неухильно зменшувалась протягом 2017-2019 років. Аудиторія цих телеканалів у відсутності показової синхронізації з електоратом ОПЗЖ. Тому переоцінювати їхнє значення справді не потрібно.

Тематичні наративи, підбірка гостей, драматургія вечірніх ток-шоу розписувалися до дрібниць, але це робилося настільки нецікаво, бездарно й тупо, що за великого бажання розфокусувати інформаційні операції було дуже просто. І це окрема бесіда, якось розповім.

Причина в тому, що через ці телеканали, швидше за все, тупо списувалися російські гроші. Звіти прямували в Кремль, ніби картинка була цілком придатною для захоплення очей довірливих гебешних кураторів РФ, рівень медіапсихології яких залишився ще на етапі ОРТ і НТВ.

Щодо каналу "Наш", то спочатку він виконував роль персонального медіаресурсу з метою технологічного розкручування Мураєва, ображеного через рейдерство Медведчука та Рабіновича щодо його каналу NewsOne. Є інформація, що за Мураєвим стояли справді інші гравці української політики.

Каналу "Наш" вдалося врахувати помилки медіамашини Медведчука, тому він продовжував зберігати видимість полярних точок зору з акцентом на скандальний контент як спосіб завоювання уваги глядачів переважно південно-східного регіону. Ситуацію змінив 2021 рік, коли, напевно, українська влада отримала серйозні аргументи щодо необхідності його закриття перед початком, як ми знаємо, очікуваної війни. Поведінка Мураєва після 24 лютого (після зрадницького поста він фактично зник) говорить про те, що, найімовірніше, каналу "Наш" відводилася важлива роль для виправдання збройної агресії РФ проти України.

Джерело.

Важливо

Четвертий Рейх Путіна. Як президент Росії копіює Гітлера