Якір реформ. Що отримає Україна від статусу кандидата в члени ЄС
"Політична система, яка в умовах війни забезпечує і роботу армії, і цивільне адміністрування, і винятково успішну дипломатію — це доказ того, що Україна функціонує цілком нормально, а не корумповано, і що олігархи давно не відіграють тієї ролі, яку грали 10-15" років тому". Думка.
Набуття Україною статусу кандидата в Євросоюз — велика справа. Вони абсолютно правильно радіють (на фото згори – Ольга Стефанішина, міністр євроінтеграції). Цей статус має прямі бенефіти — і сигнал про підтримку з боку ЄС, і зобов'язання цю підтримку здійснювати, але головне, звичайно, це непрямий виграш. Орієнтація на ЄС — це "якір", що для країни з рівнем розвитку України є найважливішою справою.
"Якір" для реформ — це зобов'язання, які країна бере на себе сама і виконує, тому що їх взяла. Вступ до СОТ може бути "якорем" для боротьби з лобістами і для зниження торгових бар'єрів, і це — основний виграш від членства у СОТ (так, у Росії це вдалося пояснити нікчемному відсотку економістів і ще меншому — чиновників та політиків.) Кредит МВФ може бути таким "якорем" — уряд бере кредит, обіцяючи потрібні, але непопулярні реформи, і звалює всі труднощі на необхідність дотримуватися рекомендацій МВФ.
Але ЄС як "якор" — це найкраще, що може бути. Це те, що перетворює бажання громадян жити, як у Європі, на підтримку тяжких, складних реформ.
Здається, за інерцією, що найскладніші реформи, які чекають на Україну, — це зниження корупції та зниження ролі "олігархів". За інерцією про це пишуть багато коментаторів, не помічаючи, наскільки російсько-українська війна показує, що українська держава функціонує цілком нормально, а не корумповано, і що "олігархи" давно не відіграють тієї ролі, яку вони грали десять-п'ятнадцять років тому.
Українська армія, яка вже чотири місяці організовано воює у найважчих умовах, — найкращий доказ того, що корупція та дисфункція зовсім не такі невід'ємні елементи українських держорганів.
Політична система, яка в умовах війни забезпечує і роботу армії, і цивільне адміністрування, і винятково успішну дипломатію, — ще один доказ.
Скептики зауважують, що Туреччина набула статусу кандидата в ЄС 23 роки тому, і поки що перспективи неясні. Правильно, бо Туреччина — це приклад дуже успішної країни. Вони використовували "якір", перспективи вступу в ЄС, на ранніх етапах, а потім "якір" втратив важливість, тому що країна і так розвивалася енергійно та швидко, а її міжнародний статус лише підвищувався. Якщо Україна за 23 роки виявиться не в ЄС, а на місці Туреччини — це більш оптимістичний сценарій, ніж нормальний, за 5-10 років, вступ до ЄС.
Важливо