У вересні будуть прильоти. Чому офлайн навчання в школі – це невиправданий ризик
"Зараз у мене полетять тапки, але я таки висловлюся на тему майбутнього шкільного року. Я так розумію, що ми всерйоз готуємося до навчання не онлайн, а до очного. Тобто діти ходитимуть до школи. Ну, так, у нас ж стало безпечно. Не прилітає, правда? Не страшно?" Думка.
Але насправді прилітає щодня. І у вересні прилітатиме з тією ж частотою. І по школі може прилетіти з тим самим успіхом. Бомбосховища на випадок тривоги? А якщо завалить бомбосховище? Встигнемо розібрати завали? Чи витримають перекриття? Впевнені?
Ще раз подумайте, а я ще раз повільно перепитаю — ви впевнені? А якщо помиляєтесь?
А ви уявляєте, як по тривозі вся школа натовпом намагається швидко спуститися в це укриття? Організовано, звісно. А якщо поряд бабах? Чи вистачить організованості? Чи почнеться тиснява і когось затопчуть? Нерви й у дорослих здають, а тут – діти.
Страшно. Мами та тата поряд немає. Ось, вже всього перерахованого за категорією ризиків досить багато, і заради чого ви пропонуєте на це піти?
Між іншим, за грубими нерелевантними оцінками, офлайн навчання підтримує більше половини батьків. Люди, про що ви думаєте? Що пролетить повз? Цілком імовірно. Більш ніж можливо. Але найменша ймовірність не заслуговує на ігнор, на мій погляд.
І як дододатковий аргумент. Беремо Київ. Діти до школи – це обов'язково затори. Вранці просто космічні, вдень слабші, але також є. Тривога. Ви з дітьми в машині. Куди ви з пробки подінетесь? Тому десять разів подумайте, забийте на незручності та необхідність потім сидіти та займатися вечорами з дітьми вдома. Діти у школі під час війни під обстрілами – це невиправданий ризик.
Важливо