Росія вже програла. Які цілі ставив Путін перед армією

"У День незалежності згадайте про ціну, яку ми платимо щодня. Але без сліз. А так, як потрібно для перемоги. З люттю та жагою помсти". Думка.

День незалежності України, ЗСУ
У День Незалежності України головні герої – це Збройні Сили України, які обстоюють наше право на свободу

24.08 — дві дати за одну. Це наш День Незалежності і водночас рівно пів року з початку повномасштабної війни. Саме час проаналізувати дещо.

Отже, Російська Федерація мала на меті:

  • а) знищення української державності;
  • б) отримання сухопутного коридору з окупованими анклавами (Крим та Придністров'я);
  • в) посилення своєї ролі у світі, тобто повернення до статусу "наддержави".

Для того, щоб досягти своїх політичних цілей, Російська Федерація ставила перед своєю армією та спецслужбами такі завдання:

  1. Якнайшвидше здобувати панування в повітрі, тобто знищити наші ППО та ВПС;
  2. Розгром українського збройного опору, який вбачався Кремлю хаотичним та коротким;
  3. Окупація чи блокада столиці, а також захоплення Харкова, Херсона, Миколаєва, Одеси, Запоріжжя, Сум, Дніпра, Черкас, Чернігова, Донецької та Луганської областей;
  4. Пробиття "коридору" від окупованого Придністров'я через південні області та Крим до Донецької області та території Росії;
  5. Встановлення у Києві чи Харкові puppet government на чолі з Януковичем чи будь-ким, хто погодиться на цю роль;
  6. Зачистка та ліквідація політиків, активістів, ветеранів АТО/ОСС, журналістів, взагалі всіх, хто заважатиме;
  7. Урочисте підписання "мирної угоди" з маріонетковим урядом.

Далі б починалися вже політичні завдання на кшталт того, щоб "переконати Захід визнати маріонетковий уряд під страхом позбавлення газу", але це вже не так цікаво зараз.

Як легко зрозуміти, Росія не змогла досягти жодної зі своїх політичних цілей, оскільки її армія не змогла виконати повністю жодного з поставлених завдань.

Понад те, у процесі вторгнення Росія втратила майже всі можливості для політичного торгу. Українці, яких до війни відверто лякала сама думка про повномасштабне вторгнення "другої армії світу", після перших днів боїв зрозуміли, що не такий страшний чорт, як його малювали на російських телеканалах. А ще зрозуміли, що після ракет, літаків, десантів та танкових колон боятися, в принципі, немає сенсу, бо втрачати вже нема чого.

Чим можна було налякати українців після Бучі? Нічим. Страху не лишилося. Залишилися біль, лють та бажання помсти.

Те саме відчув і зрозумів увесь цивілізований світ. І коли Кремль спробував після серії військових невдач сісти за стіл переговорів і трохи поторгуватись, з'ясувалося, що ставки підіймати особливо нікуди. Немає у Москви сильних ходів. Усі карти на столі, крім ядерної зброї, але й українці вже не реагують на цю загрозу, і світ прямо каже, що наслідки будуть швидкими та катастрофічними для екології в межах МКАД.

Казка про голого короля екранізована перед усім світом. Тільки кремлівський цар, на відміну від андерсенівського короля, думав, що він не лише одягнений, а ще й у підгузнику. Результати зрозумілі.

Отже, Росія вже програла цю війну. Але і ми ще не перемогли. Ми точно не програли, бо зберегли державність та незалежність. Але до перемоги ще далеко.

У День Незалежності згадайте про ціну, яку ми платимо щодня. Але без сліз. А так, як потрібно для перемоги. З люттю і жагою помсти.

Джерело

Важливо
Путін готовий до переговорів. Навіщо йому це і що зробить Росія
Путін готовий до переговорів. Навіщо йому це і що зробить Росія