Шлях воїна. Як бути максимально корисним Україні і не загубити себе

Перше, це чесно поговорити з собою та підготуватися до самого страшного.

Більше всього пригнічує саме невизначеність та невідомість! Як тільки ти внутрішньо прийняв страшну реальність і своє місце в ній, свою місію і роль, то відразу є полегшення. Війну, як би страшно це не здавалось, треба впустити в себе. Прийняти як даність. А лють навпаки перетворити на силу і зосередженість.

Дуже допомагає тренування та військовий вишкіл. Вміння стріляти та поводитися зі зброю, медична допомога під час критичної ситуації не завадить нікому, навіть дівчатам. Певен, потрібно запровадити такі курси з підготовки для всіх бажаючих по вихідним з досвідченими інструкторами в кожному місті.

Друге, від паніки та пригніченністі обов’язково потрібно перейти до діяльності.

Будь-якої, головне — свідомої. Дуже допомагає волонтерство, будь-яке, та обов’язкове спілкування з військовими, які на фронті… Від них віє впевненостю. Мене особисто в будь-якій надскладній ситуації рятує думка про те, що тим хлопцям та дівчатам під щоденними обстрілами набагато важче і ми не можемо їх зрадити своїм скигленням.

Дуже важливо знайти простий і зрозумілий зв’язок між тим, що ти робиш кожен день, та нашою перемогою. Працюєш, платиш податки, створюєш хоча б одне додаткове робоче місце, пишеш інформаційні дописи в соцмережах, донатиш на ЗСУ, оплачуєш вчасно комуналку, свідомо заощаджуєш електроенергію або підтримуєш тих, кому важко — все це наближає нашу перемогу!

І головне, не прогнозувати коли буде кінець цієї жахливої війни, не відкладати життя на після перемоги, не чекати кращих часів.

Просто робити свою справу і спробувати кожен день прожити свідомо. Не впускати байдужість в серце. Бути українцем, це значить — не таким як вони!

Україна понад усе!!!

Джерело.