Голодні ігри російських пропагандистів. Як росіян годують брехнею про голод в Україні в ЗСУ

В середині жовтня російськими соціальними мережами пройшла чергова хвиля фейків про "голод в Україні". Середина осені – це саме час підбиття підсумків літніх польових робіт агрокомпаніями, тому час появи цієї хвилі фейків не є випадковим. До міфів про те, що Україна замерзне без російського газу, потоне в темряві через розбиті російськими ракетами електростанції, тепер додалися розмови про "голод".

Так, телеграм-канал "Военкор Медведев" пропонує своїм читачам ролик нібито із супермаркету в Києві, де величезна черга людей чекає на можливість придбати бодай один пакет із цукром. Люди в ролику агресивно штовхають одне одного і демонструють свою злобу.

Насправді ж цьому відео вже п’ять років, а зроблено воно було в супермаркеті російського міста Омськ, де місцевий ритейл пропонував цукор за спеціальними акційними цінами, за котрим і вишикувалися в агресивну чергу тутешні пенсіонери.

В цьому переліку вгадується спроба стратегів російської пропаганди розіграти одразу кілька наративів. Перше – це апелювання для сакральної для українського суспільства історії Голодомору 1932-1933 років. Друге – це загравання до почуттів щодо реальності кінця 1980-х та початку 1990-х, коли продуктовий дефіцит був ключовою економічною проблемою, а пам’ять про нього досить жива. Третє – це спроби брати в ідеологічний оборот долю українських пенсіонерів, загравати з якими завжди радили російські політтехнологи.

Звісно, все зовсім не так, як це розповідає фейкомет російської пропаганди. Український уряд вчасно виконує всі свої зобов’язання перед пенсіонерами, а міністр фінансів Сергій Марченко наразі перебуває у Вашингтоні, де домовляється про нову, розширену кредитну програму від Міжнародного валютного фонду, щоб під час виконання державного бюджету на 2023 рік українські пенсіонери почувалися фінансово захищеними.

Та й продовольства Україні вистачить. Так, за підрахунками аналітичної агенції "АПК-Інформ", врожай зернових цього року може скласти до 56 млн т, чого цілком досить не лише для покриття потреб внутрішнього ринку (20 млн т), але й для експортних продажів для глобальних ринків, хоча експорт у довоєнні роки сягав 50 млн т.

Аналогічна ситуація склалася і на ринку м’ясних продуктів. За даними статистики, що її опублікувало Міністерство аграрної політики, споживання м’ясних продуктів у 2022 році залишається на цілком достатньому рівні – 52 кг м’яса на рік. Міністерство регулює експортні напрямки по м’ясних позиціях з тим прицілом, щоб фонд внутрішнього споживання забезпечувався виробниками на рівні 2 млн т на рік, з якого половина – це курятина, 37% — свинина, а 13% — яловичина. І навіть це дозволяє виробникам м’ясних продуктів вести експортну діяльність, яка хоч і поступається минулорічним показникам, однак залишається суттєвою.

На ринку картоплі, за даними сайту аграрних новин Landlord, ще навесні була присутня надмірна пропозиція, що стримувало інфляційний тренд у сегменті картоплярства. Така ситуація виникла через попередній врожай картоплі на українських полях, до якого додається й імпортована картопля.

Зараз же ритейлери успішно імпортують необхідні обсяги овочів, врожай яких недоотримано у зв’язку з російською окупацією південної України (-36% в сегменті картоплі, -68% в сегменті помідорів, -45% в сегменті огірків). Окрім цього, у великих містах місцеві фермери напряму забезпечують поставки овочів та молочних продуктів кінцевим покупцям, що відбувається у форматі вуличних базарів, вуличних ярмарків та придомових торгівельних пунктів.

Це дає переконання в тому, що за потреби необхідні обсяги харчових продуктів буде імпортовано, хоча гострої потреби в такому імпорті наразі немає.

Росія та її пропагандистська машина хочуть зараз показати, що ніким не визнана анексія чотирьох українських областей – це не лише географія, а й продовольча економіка. Україна тепер, як каже роспропаганда, в мінусах по овочевій групі, а от Росія – в плюсах. Дійсно, російська армія влітку займалася експропріацією овочів у Херсонській та Запорізькій областях для постачання цих продуктів на внутрішній російський ринок.

Все більше розриваючи зв’язки з глобальним ринком та намагаючись побудувати самодостатню економіку, Кремль прагне посилити позиції власного аграрного ринку, адже Москва розуміє, що в разі виникнення продовольчої кризи в Росії імпортувати харчові продукти в необхідних обсягах буде вкрай важко.

Насамкінець, російський наратив про те, що "віддавайте чотири області – і закінчуємо війну", теж популярний в середовищі російського суспільства, яке втомлюється від "спеціальної воєнної операції". Тому використанням аргументу про нібито "голод" в Україні росіяни намагаються переконувати одне одного, що Україна от-от припинить захищатися, а ЗСУ призупинять контрнаступ в південній та східній операційних зонах.

Але Україна почувається в повній продовольчій безпеці завдяки міжнародній підтримці – як фінансовій, так і торгівельній. Жодні проблеми з продовольством не зможуть зупинити ЗСУ у виконанні місії зі звільнення окупованих росіянами українських територій. Харчування самих ЗСУ побудовано навколо збалансованої дієти в 2,600 кілокалорій на добу, що є цілком задовільним рівнем. Цивільні громадяни також повною мірою можуть задовільнити свою потребу в харчуванні, а для соціально незахищених верств діють благодійні пункти, де харчування надається безкоштовно.

Росія не зможе виграти війну міфами, чутками, неправдивими припущеннями та фейковими наративами. Зрештою, якщо ЗСУ реально сильніші на лінії фронту – пропаганда російській армії не допоможе, хіба що трохи підсолодить їхній тотальний програш на полях битв.