Що робити зі звільненим Донбасом: без шахт, заводів і териконів

Наразі українців не здивуєш темними містами. Але навіть зараз, коли ми навчилися справлятися з цим викликом, у Лимані стає моторошно навіть тим, хто звик жити під постійний супровід важкої артилерії та РСЗВ у прифронтових містах та містечках.

Місто, в якому важко знайти вцілілу будівлю. Зруйновано цілі вулиці багатоповерхівок. Дроти високовольтної ЛЕП, що звисають прямо посеред дороги, що з'єднує Лиман з великою землею. Дроти залізниці, наче порвані струни, звисають із опор і лежать прямо на рейках. Люди, які гріються біля багаття і готують на ньому вечерю поряд із мертвою холодною п'ятиповерхівкою. Примарний вогник свічок, що проглядаються в кількох шибках. І лише кілька вікон напівзруйнованої місцевої лікарні, в яких горить світло, здаються осередком цивілізації та справжнього дива.

Життя пішло з міста. Залишилась одна руїна. Тепер українських воїнів у ньому напевно більше, ніж – вибачте, але так мені запам'яталося – диких місцевих жителів, які з зацькованим поглядом намагаються "стрільнути" сигарети… І неймовірно красиве зоряне небо над головою лише підкреслює запустіння, що панує під ним.

Епоха індустріалізації, що асоціювалася з радянською владою і якої вони трималися досі, померла у вогні російських снарядів і бомб. Відновлювати те, що совєти збудували у ХХ столітті, абсурдно. Той світ, коли міста росли навколо заводів, на яких працювали десятки тисяч, канув у Лету.

Що робити зі звільненими землями українського сходу – виклик не менший, а, можливо, й більший, ніж руйнівне вторгнення московської орди. Орда просто завершила епоху, яка не хотіла вірити, що її час минув. Питання — що прийде на зміну сірим індустріальним пейзажам Донбасу? Що виникне на місці териконів, заводів і шахт? На що перетвориться руїна, залишена по собі орками?

Нам конче потрібне бачення реколонізації Дикого поля. Колись Блок порівнював Донбас із "Новою Америкою". І сторіччя тому це було правильне порівняння. Але це була Америка Чикаго та Детройта. Тепер нам потрібна Америка Кремнієвої долини. Але вона точно не виросте у суворому кліматі Донбасу. Для розвитку IT потрібна свобода, кафе, толерантність та м'який клімат.

Тому треба думати про те, з чого колись починалася колонізація Дикого Поля — про військові поселення, які звикли тримати шаблю в одній руці, а плуг — в другій. Треба мріяти про українські кібуци на сході. Можливо, слід думати про регіон, максимально вільний від субсидій і податків, де сильні, креативні та патріотичні самі організують своє життя з мінімальним втручанням центральної влади. Де шерифи замість дільничних. Такий собі український "Дикий Схід", земля свободи та можливостей.

Можливо, я помиляюсь. Але я напевно знаю, що просте відновлення знищеного війною Донбасу та східної Слобожанщини – це найгірше рішення з усіх можливих.

Джерело

Важливо

Нова угода Ірану і Росії: 200 дронів у найближчі дні