Воєнний комунізм. Чому без суду не можна відбирати власність навіть у Коломойського

Україна знову зробила подарунок для інвесторів. Раптом під прикриттям воєнного стану держава Україна просто взяла й забрала всі акції, які є в обігу, Мотор Січі та Укрнафти. Просто ви думали, що у вас є щось. А потім раз, одного прекрасного ранку у вас цього немає. Просто тому, що вам так і треба, буржую.

Воєнний комунізм — "найкращий" спосіб створити інвестиційний клімат у країні. Приходьте, інвестори. Поки що неясно, чи компенсуватимуть щось попереднім власникам.

Але біда. Що робити зі святим правом приватної власності? Навіть якщо це приватна власність олігарха. І, як завжди, є простий шлях та складний шлях. Складний — через суди. Вигравши суд у Лондоні, забрати у нього акції Укрнафти як компенсацію за ПриватБанк. Довго, нудно. Але ж законно. А є найпростіший шлях — реквізувати. Забрати не тому, що у Коломойського, а просто тому, що можу забрати, чи вирішили, що можемо забрати, адже війна. І у Коломойського забрати, і у Васі Пупкіна. З ризиком програти потім суд. І залишитись ще винним олігарху. І головне, щоб як з облгазами Фірташа не вийшло. Коли ж забрати, то їх у Фірташа забрали, а керують все одно його люди. І якщо люди Коломойського залишаться біля керма Укрнафти, то йому навіть не зменшиться. Він завжди сидів на потоках, а не створював капіталізацію.

І ще момент. Можуть забрати не безплатно. Можуть заплатити. Поки неясно, платитимуть чи не будуть і скільки платитимуть, якщо будуть. І ось тут питання. Чи має держава зайві гроші, щоб викупити у Коломойського Укрнафту? І за якою ціною це робитиметься? І чи не буде Коломойський у такому разі дуже вдячний державі?

Але річ навіть не в Коломойському. Річ у тім, що акціонерами Укрнафти, та й Мотор Січі, були не лише олігархи та колаборанти. Там було багато маленьких українських інвесторів. І навіть були іноземні інвестори. І ось їм одного прекрасного дня сказали: "Було ваше — стало наше". І додали: "А взагалі, ми тут збираємося розвивати фондовий ринок, ви ж у курсі? Незабаром будемо робити IPO. Приходьте, будь ласка. Інвестуйте в Україну. Ми ще й пенсійну систему хочемо розвивати, інвестиційну складову".

Як ви вважаєте, що скажуть інвестори, у яких тупо забрали їхню власність? Чи прийдуть вони знов інвестувати? Чи вирішать, що Україна — це та сама Венесуела у профіль?

І ще питання: а навіщо? Історія з Мотор Січчю — це окрема історія. Але й там була логіка лише забрати акції у Богуслаєва, а не чіпати простих українців, які мають у власності акції. Але навіщо забирати акції Укрнафти в той момент, коли у держави й так там більшість? Понад 50%. І якщо вже вирішили, що дуже важливо контролювати Укрнафту у зв'язку з енергетичною безпекою країни, то що заважає керувати компанією, особливо в умовах воєнного часу, коли можна просто завести свій менеджмент?

Найважливіше — принцип. Приватна власність в успішних країнах — святе. Це наріжний камінь. Святе і все. А якщо ви йдете шляхом свавілля, то виходить тільки бідна країна. Без інвестиційного клімату І без інвестицій.

Джерело

Важливо

Хід Кличка. Навіщо мер Києва заявив про евакуацію мешканців столиці