Систему характеризує не помилка, а реакція на помилку
"Весь світ зараз дивиться, як виконавча влада України заводить кримінальну справу на незалежного журналіста, який написав про ознаки можливої корупції в Міноборони — і чухає в потилиці. Тому що в усьому світі такому журналісту виділили б захист. Саме ця сама СБУ. І провели б розслідування”. Думка.
Коли до Польщі прилітають дві ракети, стійка, впевнена в собі доросла політична система каже: так, працювала наша ППО, так, накладки трапляються, наші вибачення, компенсації, але вина в будь-якому випадку лежить на агресорі.
Міжнародна думка тоді, нагадаю, була така:
- Чия ракета не була б — це ненавмисний приліт.
- Чия ракета не була б — винна Росія.
- Чия ракета не була б — допомога Україні буде продовжена в тому ж чи навіть більшому обсязі.
- І весь світ чекав приблизно такої ж виваженої дорослої реакції на помилку від української влади.
І весь світ — і насамперед поляки — просто офігіли від реакції української влади: "Це не ми, ми не стріляли, це не наша ракета, не знаємо звідки". І тільки відкривали рота: ну, нам-то ви нах*ра брешете?
Коли радник начальника булавок заявляє, що у будинок у Дніпрі влучила ракета після того, як її збила ППО, стійка система каже: збила ППО, не збила ППО, працювала ППО, не працювала ППО — вина лише й лише на агресорі.
Наша ППО і надалі працюватиме. І ми робитимемо все, щоб збити кожну ракету. І річ взагалі не в нашій ППО. На ній ніяким боком провини взагалі не може бути.
Ну, по гранично простому логічному ланцюжку.
Адже за цією логікою виходить, що якби ППО все ж таки працювала, підбила ракету з боєголовкою масою одну тонну, швидкістю 5 500 км/год і висотою польоту 12 км, і та не зруйнувалася б у повітрі, а пролетівши за інерцією ще кілометрів десять, впала б все ж таки на житловий будинок — винна була б уже не Росія, а ППО України?
Тобто, щоб ППО України не була винна, вона має не працювати? Тоді навіщо Україні "Патріоти"? І коли командувач ППО змушений особисто писати текст, що ми не винні, бо не можемо поки збивати такі ракети — вибачте, але це характеристика не дорослої системи.
Коли журналісти пишуть, що є підозра, що харчування для армії закуповується за завищеними цінами через фірму-прокладку — і, зауважте, основне питання викликають не ціни на яйця, це так, стало приводом для мемасиків, і все, а питання саме в наявності якоїсь фірми, через яку ведуться закупівлі, — стійка система просто бере і показує контракти та закупівельні ціни. А потім подає цивільний позов до цивільного суду про репутацію та заподіяння шкоди. Нестійка система дзвонить до СБУ з приводу цього чорта.
У Байдена вчора, на секунду так, удома обшуки пройшли. У чинного президента США. Обшуки. Ви можете собі уявити обшуки — та який там у чинного президента України — у радника начальника шпильок хоча б? А тут президент США. І всім нормам. Наче так і має бути. Начебто в цьому немає нічого особливого.
Знаєте чому? Бо саме так і має бути. Є підозра — проводиться перевірка, про результати повідомляється. Далі виходячи з результатів. Саме це норм. Це якраз ознака сталої системи. І якби за результатами обшуків Байдену раптом спало на думку завести справу у ФБР на журналістів, які щось там не так написали про це — ось рівно наступного дня йому б і був пі**ець.
Весь світ зараз дивиться, як виконавча влада України заводить кримінальну справу на незалежного журналіста, який написав про ознаки можливої корупції — і чухається в потилиці.
Тому що в усьому світі такому журналісту виділили б захист. Саме ця сама СБУ. І провели б розслідування. Максимально публічне, максимально оперативне, максимально швидке. І потім уже за результатами цього розслідування вирішувалося б питання про репутацію цього журналіста. Наскільки там відповідає чи не відповідає. Або про корупцію у міністерстві оборони. Скільки там яйця і звідки. І тоді можна було б говорити про стабільність політичної системи в Україні.
Але політична система України поки перебуває в стані "розвивається". І робить один косяк за іншим. На рівному місці. Причому з погляду західного обивателя косяки, які ні в які ворота.
На жаль, таку систему дуже легко навернути. Щоб навернути попереднього президента, знадобився лише один ролик про Свинарчуків. Можливо, щоб навернути чинного, знадобиться лише одна стаття про яйця. Щоб навернути наступного, можливо, потрібно буде заспівати одну пісню про мармеладки.
І не важливо, що там у реальності, а що там у ролику чи пісні. Зняли, написали, танцюють — і система обнулилася. Це — нестійка система. Вона ходить граблями. Навіщо самій системі підривати свою стійкість, я, чесно кажучи, не розумію. Стійкість системи цементує її адекватну, швидку, чесну відкриту реакцію. То це працює. А не через дзвінок до СБУ з цього приводу. Проведіть перевірку. Публічну. Покажіть результати. І все.
Важливо