Курська дуга 2.0. Що Росія протиставить танкам Абрамс і Леопард

Сучасний ПТУР пробиває у бік будь-який танк. Та навіть і не сучасний. Навіть ще радянської розробки. Тому чергове шапкозакидальне очікування, що ось тепер точно за два-три тижні — воно знову неправильне. Та й чим складніша техніка, тим більше у неї своїх болячок. Які вилізуть лише у процесі. Вага, залежність від високотехнологічного ремонту, якісного палива тощо.

Ось у лоб, кажуть, "Абрамс" і "Леопард" ні радянські танки, ні радянські ПТРК уже не пробивають — але ок, подивимося.

А ось "Абрамс" із "Леопардом" шиє в лоба будь-який російський танк. Відставання в броні у росіян на порядок, це видно навіть суто візуально. Як у якості, як у нових розробках, так і банально в її кількості. "Челенджер" з "Абрамсом" так взагалі важчий за Т-72 у півтора рази. Власне кажучи, це навіть не один клас. Він просто називається і там, і там "основним бойовим танком" — але, по суті, це різні категорії. Приблизно як "Ґелендваґен" та "Нива". І те, й те, в принципі, позашляховик. У нивки навіть прохідність непогана. Навіть, може, краще, ніж у геліка.

Але тут річ не в цьому. Не в броні. Хоча й у ній теж — на одних вона вже з новими композитними схемами та матеріалами, на інших усе та сама схема радянської розробки півстолітньої давності. Головна справа все ж таки в начинці. А вона відрізняється вже на покоління. Знову ж таки, як якістю, так і її наявністю. Оптика, тепловізори у кожного члена екіпажу, комп'ютеризація, мережецентричне залучення. Це чудово, звичайно, що в тебе є гі*на аналогів бронетехніки — але коли "Абрамс" тебе бачить, а ти його ні — у тебе немає гі*на аналогів бронетехніки.

І ще справа у якості екіпажу. У його вмотивованості. А головне — у його когнітивних здібностях. У мізках, простіше кажучи. Бо за інших рівних, коли один тупий, а інший розумний — виграє розумний.

Усі бачили, яких різних результатів досягають на тих самих танках українські військові та мобілізовані із сортиром у дворі. Росіяни вміють робити непогану техніку. Вміють. Ка-52 — непоганий вертоліт. Але якщо його дати в руки де*ілу...

І ще річ у кількості. Як би там не було, але з часів Другої світової — кількість, як і раніше, залишається, ну, не вирішальним уже — але все ж таки дуже важливим чинником. Так ось. Та кількість бронетехніки, яка спільними зусиллями Заходу вже буде поставлена Україні, — уже достатня для того, щоб зібрати кулак для прориву фронту.

Теоретично, можливо, може "Армата" ще могла б представляти якусь конкуренцію "Леопардам", вона й важча, і в баштовий модуль вони там якогось чергового нового гі*на аналогів нема напхали, ну, принаймні, так заявляють, мішечки он навіть на башту накидають, щоб ворог не побачив і не здогадався — хоча, судячи з епічного відео "Армати вирушають на війну", там навіть гусениці змащувати поки не навчилися — але цього гі*на аналогів у кількості, достатній для проведення хоч якихось операцій, просто не існує, тож і говорити тут нема про що.

Зрештою вийде знову як у Другій світовій — рій легких в*ратих Т-34 без рації і з люком на лобі, який разом із механіком-водієм у моторний відсік виносить навіть снаряд, що відрекошетив, де в мерзлому корпусі командир керує цим поки що живим мехводом поворотом його голови ногами — буде в комуністичному пориві за Батьківщину, за Сталіна атакувати важкі чудово броньовані німецькі танки, вершину військової творчості свого часу, які й бачать і розстрілюють їх у лоб на недосяжних для них дистанціях, сподіваючись встигнути зблизитися на п'ятдесят метрів і завалити їх броньованими трупами десять до одного.

Та тільки є одна проблема. Американський ленд-ліз тепер на боці танків із хрестами. Ні, можна, звісно, спробувати влаштувати нову Курську дугу. Можна. Але в сучасній війні, коли в кожного другого бійця є НЛАВ, у кожного підрозділу дрон, в арти "Ескалібури", там ще стоять "Хаймарси", в небі літає "Байрактар", по кордону розвідувальний "Раптор", а над усім цим висить супутник і в режимі реального часу передає інформацію кожному командиру взводу на планшет — це просто неможливо.

Танки до Курської дуги 2.0 просто не доїдуть. У принципі битву радянської техніки з "Абрамсами" ми вже бачили. В Іраку. Приблизно з такими ж показниками — маса старого радянського заліза vs моторизований кулак сучасної техніки. Результат усім відомий. Ну, що ж… Повторення — основа навчання. Щасти.

Джерело

Важливо

Чому в армію гребуть усіх поспіль, а діти можновладців не просихають у Куршевелі