30 тисяч військовим: фейки та правда. Кому та що скоротили, а кому додали
"Наскільки військовослужбовцю достатньо мінімальної суми, яку встановив Кабмін? На мою думку, явно недостатньо. Цього не вистачить не те що сім'ї відправити, але навіть на закупівлю собі мінімального одягу й обладнання. Коли я востаннє закуповував мінімальний пакет для бійця (і це він ще не йшов на передок!), то витратив близько 120 тис. грн. Але в змінах оплати військовим усе ж таки є резон". Думка.
Із початку широкомасштабного вторгнення Росії, яке триває майже рік, визначення обсягу додаткових виплат насамперед воїнам ЗСУ, а також решті співробітників оборонних і правоохоронних відомств, які здійснюють захист нашої держави та безпосередньо воюють із ворогом, було регламентовано урядовою постановою від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським і їхнім сім'ям під час дії воєнного стану".
І ось довкола теми виплат почався треш. До того ж, на мою думку, виник він виключно через те, що неналежним чином проводиться роз'яснювальна робота з громадськістю. А потім за принципом "що ми наробили" намагаються ці помилки виправити, або ворог намагається скористатися цим, роздмухуючи полум'я там, де його немає взагалі.
Отже, треш стартував із повідомлення на сайті Міністерства оборони України про те, що вводиться в дію новий порядок нарахування грошового забезпечення. У тексті цього повідомлення зазначено, що з 01.02.23 р. змінюється підхід до застосування виплат 30 тис. і 100 тис. грн, запроваджених вищезгаданою постановою КМУ.
Як зазначили автори повідомлення, зміниться підхід до виплати в розмірі 30 тис. грн тим військовослужбовцям і правоохоронцям, які несуть службу в частинах, які на цей момент не задіяні в безпосередній участі й забезпеченні проведення бойових дій. А також додали, що збільшують мінімальний рівень грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, НГУ та ДПС до 20 100 грн, а співробітників ДСНС і НПУ — не менше 17 тис. грн.
На цьому все. Після цього в соцмережах прокотилася потужна хвиля обговорення новини, яка однозначно мала негативне забарвлення. До того ж це обговорення досягло такого загострення, що деякі розумники вирішили використати Центр протидії дезінформації при РНБО України та повідомити, що це фейк і такого рішення не було взагалі.
Уже ввечері це повідомлення було знято, хоча запущена інформація гуляла в мережі. Принаймні троє різних спеціалістів, зокрема досвідчені юристи, з якими я спілкувався про цей наказ, повідомили, що це фейк, і здивувалися, чому я раптом взявся з'ясовувати це питання. Проте станом на цей момент новину із сайту Міноборони не зняли. Крім того, постанова Кабміну № 43 від 20.01.23 р. "Про внесення змін до урядової постанови № 168", яка містить усі відповідні зміни, набула чинності й діє.
Прокол у комунікації №1: чому так пізно повідомляють про відповідні зміни? Постанова була ухвалена ще 20 січня. А МОУ повідомило про її існування лише 31 січня — за день до набрання чинності цим документом. Чому? Який у цьому сенс? Громадськість позбавили можливості розібратися в суті питання. А повідомили лише, що у великої кількості військовослужбовців забирають кошти, до яких вони звикли, і встановили мінімальний рівень отримуваних коштів, який явно нижчий від того, до якого вони звикли за цей рік.
І це вже друге питання: наскільки військовослужбовцеві достатньо тієї мінімальної суми, яку встановив Кабмін. На мою думку, явно недостатньо. Апеляція більшості критиків до того, що цього не вистачить не те що сім'ї відправити, а й навіть на закупівлю собі мінімального одягу й обладнання. Коли я особисто востаннє закуповував мінімальний пакет для бійця (і це він ще не йшов на передок!), то витратив близько 120 тис. гривень. Це було в січні одразу після Нового року. Тому мені здається, що раніше суми також не були меншими. Але, повторюю, це друге питання.
Важливіше те, що ті нормальні посили цієї постанови можна й потрібно було роз'яснити громадськості від самого початку й насамперед тим, кого це стосується.
То що змінилося внаслідок ухвалення цієї постанови № 43?
Перше. Скоротили кількість військових, які мають право в період воєнного стану на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 тис. і 100 тис. гривень, а саме виключили з переліку таких осіб військових прокурорів і співробітників Служби судової охорони.
Друге. Ухвалили нововведення, згідно з яким в окремих випадках обсяг додаткової винагороди особам, зазначеним у постанові № 168, може бути збільшений відповідно до умов і розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж на 50 тис. грн.
Так, раніше ці 30 тис. грн. виплачувалося всім особам, передбаченим у постанові № 168, а 100 тис. грн. — усім, хто безпосередньо бере участь у бойових діях. Тепер обсяг додаткової винагороди можна збільшити з 30 тис. до 50 тис. грн, а умови виплати 100 тис. грн залишилися без змін.
Збільшену винагороду можуть отримувати всі особи, які не беруть безпосередньої участі в бойових діях, але:
- виконують бойові (спеціальні) завдання в складі органу військового управління (штаби різних рівнів);
- здійснюють оперативне управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу).
Третє. Новою постановою обмежили умови отримання додаткової винагороди 100 тис. грн і одноразової виплати в розмірі 15 млн гривень сім'ям військових. Тепер цю винагороду й виплату сплачуватимуть за умови, що військові на момент несення служби або отримання травм (загибелі) здійснювали заходи щодо національної безпеки й оборони, відбиття й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення таких заходів.
І четверте. Керівники відповідних міністерств і державних органів, перерахованих у п. 1 постанови № 168, тепер обмежені лише правом визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди обсягом до 30 тис. грн.
Ось справді й усе. Крім того, певно, певною мірою ці новели запроваджують додаткові й водночас справедливіші критерії ранжування виплат військовослужбовцям. І їхня мета — зменшити й так надважке навантаження на бюджет, а також передбачити справедливішу винагороду тим воїнам, які в цей конкретний момент більше ризикують своїм життям, ніж їхні колеги.
Чи правильно це робити за рахунок прямого зменшення виплат, які хоч і не були достатніми, але все ж таки дозволяли на мінімальному рівні забезпечити себе та сім'ю? Не слід забувати, що воїн, який поки що не перебуває в безпосередніх бойових зіткненнях, усе одно на військовій службі, і вдома його сім'я залишилася наодинці з фінансовими проблемами, а ці кошти часто залишаються єдиним, чим він може підтримати близьких під час своєї відсутності.
Важливо