Нове Марсове поле у Львові. Фото Героїв, які здобули вічне життя в бою
Це схоже на містичне кіно, але це життя. Тобто смерть. Ні, таки життя. Вічне життя, здобуте в бою. Львів. Личаків. Вечір. 245 могил за огорожею великого цвинтаря. На могилах і над ними наче витають душі — вогники, ліхтарі, гірлянди, гори квітів. І хрести, прапори, прапори, знову прапори, усміхнені хлопці на портретах.
245 — стільки було станом на середину січня. Нині, очевидно, більше. І це крім тих, хто на цвинтарі. Ми вперше з початку Великої війни виїхали кудись на захід від Києва — у сумній справі до Львова. І саме нові поховання на Марсовому полі, ліворуч від Личаківського цвинтаря, вразили нас найсильніше.
Довгий стрій по вісім могил у "шерензі". Він уже вперся в кінець поля, тому почав похорон у другій "коробці", поряд із першою. Майже щодня кілька нових насипів — це видно за датами на таблицях. Ховають львів'ян. І тих, хто служив у львівській частині. І тих, чиї рідні зараз тут мешкають.
На фото — солдати й офіцери, чоловіки та дівчата, добровольці та кадрові, старші та зовсім молоді.
Герої України. Медійні, відомі багатьом зі ЗМІ воїни (ось — Димид, ось — син колишнього командувача НГУ Аллеров, Мойсеєнко, ось ще багато знайомих облич, чоловіки подруг із ФБ). І просто солдати, які не менш шановані своїми сім'ями та друзями.
Державні прапори, підрозділів ЗСУ, НГУ й добровольчих формувань. Ультрас "Карпат", "Дніпра", "Металіста" позначають шарфи-"троянди".
На всіх могилах — святкові новорічні ялинки. "Зайчик..." — на одному з вінків зворушлива остання посвята від коханої.
Біля Марсового поля людно аж до сутінків — сюди приходять рідні, близькі, друзі загиблих. Але й уночі на одній із могил сидить молода вдова.
Один із сотень нових цвинтарів цієї довгої, старої, кривавої війни. У якій ми помстимемося та переможемо. Запам'ятаємо її ціну та вшануємо кожного героя. Тільки нехай усе це буде не даремно.
Важливо