Суд захистив право вчителів-пенсіонерів працювати без строкових трудових контрактів. Що тепер?

Конституційний Суд України 7 лютого 2023 року визнав неконституційним абзац 2 частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту". Згідно з ним, "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років".

Така норма втратила чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України.

За загальним правилом, в Україні визнається і має діяти принцип верховенства права. Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Отже, в 2019 році Верховну Рада прийняла в першому читанні проект закону №0901 про повну загальну середню освіту. Згідно абзацу 5 частини 2 статі 22 запропоновано, що "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років".

Пізніше законопроект готували до другого читання з 553 поправками. Під час доопрацювання профільним комітетом, цей абзац вирішили вилучити із законопроекту. Вилучення цієї норми свідчить, що тоді всі розуміли, що переведення працівників-пенсіонерів на контрактну форму містить у собі ознаки дискримінації працівників за віком. Вікове обмеження щодо перебування вчителів-пенсіонерів на роботі за безстроковими договорами ставить громадян, які однаковою мірою відповідають вимогам професійної правосуб’єктності, у нерівні правові умови за ознакою віку. Це фактично обмежує встановлені Основним Законом України гарантії рівних можливостей реалізації конституційного права на працю.

У проекті, підготовленому до другого читання, норма статті щодо праці педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку, за строковими трудовими договорами була вилучена. Комітет з питань освіти, науки та інновацій рекомендував Верховній Раді України прийняти запропонований у другому читанні проект закону в цілому.

Проте, як вбачається зі змісту зауважень до проекту Закону України "Про повну загальну середню освіту" (№ 0901) головного юридичного управління Верховної Ради України, головним управлінням станом на 14 січня 2020 року розглядався геть інший текст проекту. Якимось чином дискримінаційна норма знову повернулась до тексту законопроекту.

Саме в цій дискримінаційній редакції закон було прийнято Верховною Радою України в цілому. Чи слід зазначати, що головне юридичне управління вказувало на те, що законопроект потребує ретельного доопрацювання?

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Рисовський проти України" (рішення від 20 жовтня 2011 року, остаточне від 20 січня 2012 року) наголошував на важливості принципу належного урядування. Даний принцип передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Під час прийняття Закону України "Про повну загальну середню освіту", нажаль, цього принципу не дотримувались. Як наслідок — порушення прав та дискримінація педагогів пенсійного віку відбувались протягом майже 3 років.

Рішення Конституційного Суду України не є нормативними актами, тому ця норма закону, яку визнано неконституційною, втратила чинність одночасно з винесенням рішенням Конституційного Суду України. Хоча факт неконституційності був і раніше. Виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, передбачено частиною 3 ст. 152 Конституції України. Там вказано, що держава може відшкодувати моральну і матеріальну шкоду, завдану неконституційною нормою закону педагогам-пенсіонерам, з якими державні і комунальні заклади освіти укладали строкові трудові договори.

Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" передбачено, що ситуація, за якої особа або група осіб за ознаками віку зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами є дискримінацією.

Відповідно, за бажанням педагог-пенсіонер навіть до прийняття Конституційним Судом відповідного рішення мав правову можливість відстоювати своє право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Хоча потрібно визнати, що навіть якщо норми законів є дискримінаційними і суперечать Конституції, відстояти свої права практично не можливо на рівні застосування законів як державними посадовцями, так і їх виконавцями.

Яскравим прикладом цього є лист Генерального директора Директората шкільної освіти Міністерства освіти і науки України від 28.02.2020 року, наявний у відкритому доступі в інтернеті. У листі громадянці України роз’яснено, що законом "Про повну загальну середню освіту" визначено навіть механізм обов’язкового переведення педагога-пенсіонера з безстрокового трудового договору на строковий договір терміном 1 рік. Якщо працівник відмовляється від продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються (згідно з п. 9 ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).

Формально пославшись на норми закону, посадовці не беруть і, на жаль, не візьмуть на себе сміливість сказати, що це дискримінація.

Але після рішення Конституційного Суду України, у звільнених педагогів-пенсіонерів, які намагались захистити свої права в суді, і у разі відмови судами в задоволенні їх позовів про поновлення на роботі, виникає правова можливість:

• перегляду помилкового судового рішення за виключними обставинами;
• визнання звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тобто з державних і комунальних закладів загальної освіти можна стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення педагога-пенсіонера по день поновлення такого пенсіонера на роботі судом України.

Нажаль, помилки посадовців призводять до збитків, як людям, права яких порушуються, так і державі, яка має завдану шкоду компенсувати.