Робота без трудової книжки. Навіщо компанії оформлювати співробітника ФОПом

Безумовно, ефективним і законним інструментом скорочення витрат роботодавця на фонд оплати праці за відсутності достатніх надходжень від господарської діяльності на час війни може бути зміна істотних умов праці працівників. За таких умов відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України й інших законів України про повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Це означає, що в період дії воєнного стану роботодавець не зобов'язаний дотримуватися двомісячного строку повідомлення працівника про зміну систем і розмірів оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу й інших істотних умов праці.

Призначення неповного робочого часу працівнику — чи то скороченого робочого дня, та/або скорочення робочого тижня — дозволяє роботодавцю встановити оплату праці за фактично відпрацьований час, який залежно від виробітку в народі заведено називати "півставки", "чверть ставки".

Залишається популярним використання послуг фізичних осіб-підприємців замість найму за трудовим договором працівника, адже тягар зі сплати податків та обов'язкових платежів тоді лягає на плечі суб'єкта — підприємця.

Так, загальна ставка оподаткування фонду оплати праці офіційно працевлаштованого працівника становить 41,5%, із них: 18% — ПДФО; 1,5% — військовий збір на заробітну плату фізичної особи; 22% — ЄСВ на заробітну плату фізичної особи (з урахуванням сум податку та військового збору).

До речі, у Верховній Раді зареєстровано низку законопроєктів, яким пропонується збільшити ставку військового збору на період воєнного стану до 3%.

Зі свого боку, фізична особа-підприємець може обрати одну з різних систем оподаткування. Так, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування сплачує ЄСВ із 1 січня 2022 року в сумі 1 430 грн, з 1 жовтня 2022 р. платитиме 1 474 грн. Доходи ФОП на загальній системі оподаткування, отримані протягом календарного року від господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18% ПДФО та 1,5% військового збору від чистого доходу, що визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій і негрошовій формі) та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю.

Скільки податків сплачує підприємець на спрощеній системі:

• І група: ЄСВ — 1 430 грн, єдиний податок — 248,10 грн — не більше 10% прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року;
• ІІ група: ЄСВ — 1 430 грн, єдиний податок — 1 300 грн — 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом станом на 1 січня 2022 року;
• ІІІ група: ЄСВ — 1 430 грн, єдиний податок — 5% від доходу або 3% від доходу та ПДВ.

Досі точаться дискусії, що співпраця компаній-роботодавців із фізичними особами-підприємцями є заміщенням виконання функцій найманими працівниками, що є формою прихованих трудових відносин для зниження податкового навантаження на роботодавця.

Проте досвідчений адвокат може з цими дискусіями посперечатися, адже використання господарських послуг фізичної особи-підприємця є незабороненим видом господарських відносин. Безумовно, йдеться про відносини, оформлені юридично коректно. Крім того, держава створює умови для розвитку підприємництва в Україні самостійно послаблюючи податкові навантаження на фізичних осіб-підприємців.

Наприклад, тимчасово з 1 квітня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану на території України фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. З 1 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану ФОП також мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе.

Зменшити податкове навантаження можна і через так звану відпустку без збереження заробітної плати. Це також один з інструментів збереження робочого місця працівникові. Окрім щорічних відпусток, під час введеного воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати та без обмеження терміну, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".

Кожне підприємство самостійно обирає зручний спосіб діяльності та реалізації своєї господарської мети, а законодавець пропонує законні способи та методи, тим паче в цей важкий для України час. Наведені вище варіанти можливого функціонування бізнесу мають нюанси, про які знають не всі, а тому щоб уникнути суперечок, непорозумінь з державними органами завжди рекомендується не нехтувати рекомендаціями юридичних радників.