На Бердянському напрямку — вирішальні дні. Чому початок контрнаступу на Азов уже можна вважати успіхом

Починаючи з другої половини дня 12 червня, командування військ противника в Південній операційній зоні на Бердянському напрямку почало поступово нарощувати зусилля у смузі своєї оборони від с. Новозлатопіль до с. Шевченкове. Головною метою цього стало прагнення відновити свою систему оборони на вказаному напрямку, а також створити передумови для завдання поразки оперативно-тактичним угрупуванням ЗСУ, які з 4 червня, зі свого боку, розпочали тут активні наступальні дії.

Для цього російське командування залучило до дій контратаки на вказаному напрямку цілу низку сил і засобів зі складу оперативно-тактичного резерву угрупування військ (УВ) "Восток". Це були частини та з’єднання, головним чином, зі складу військ східного воєнного округу ЗС РФ (5-ї загальновійськової армії (ЗВА), а також 36-ї ЗВА. Зокрема, протягом дводобових боїв на цій ділянці були відзначені підрозділи зі складу:

• 127-ї мотострілецької дивізії (мсд);
• 37-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр);
• 60-ї омсбр;
• 5-ї окремої танкової бригади (отбр) до батальйону.

Ввід у бій підрозділів вищезазначених частин і з’єднань підтримували вогнем підрозділи 50-ї та 305-ї артилерійських бригад противника.

Окрім того, противник продовжив розгортання на флангах цієї ділянки, на головній лінії своєї оборони, підрозділів 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) зі складу Балтійського флоту та 40-ї обр МП зі складу Тихоокеанського флоту відповідно у районі с. Водяне та с. Новомайорське.

Тож, реалізуючи цей задум, протягом цих двох діб противник спробував контратакувати за дирекцією Старомайорське — Макарівка, Приютне — Новодарівка, а також Керменчик — Новодонецьке. Очевидно, що командування військ противника прагнуло зупинити просування передових підрозділів ЗСУ за загальною дирекцією Макарівка — Старомлинівка та Новодонецьке — Старомлинівка.

Окрім того, спроби зупинити просування підрозділів ЗСУ за дирекцією на Приютине та Водяне також говорили про те, що командування військ противника вбачає і з цього боку досить реальною загрозу всій своїй системі оборони в районі с. Старомлинівка.

Однак, у результаті цих контратак противнику так і не вдалося зупинити просування передових підрозділів ЗСУ на цій ділянці (підрозділи російської 127-ї мсд та 60-ї омсбр в районі с Макарівка та с. Сторожеве, які контратакували, були відкинуті й вимушені відходити в південно-західному та південному напрямках). Зі свого боку, один із підрозділів 5-ї отбр і підрозділ 37-ї омсбр ще під час свого висування потрапили під вогневий вплив української артилерії й були вимушені зупинитися.

Отже, можемо констатувати, що прорив оборони противника на ділянках оборони 394-го мотострілецького полку (мсп) (127-а мсд) і 71-го мсп (42-ї мсд 58-ї ЗВА Південного округу), який вдався ЗСУ декілька днів тому, командуванню військ противнику так і не вдалося купірувати. Крім того, очевидно, що прорив смуги забезпечення та першої лінії оборони противника на вище вказаних ділянках таки створює йому досить суттєві незручності.

Тому, безперечно, не варто сподіватися на те, що вони припинять свої спроби все ж таки відкинути українські війська, які наступають, на цьому напрямку. Бо очевидно, що їхне подальше просування в напрямку на південь, скоріше за все, призведе не тільки до завершення прориву першої лінії оборони противника, а й до їхнього виходу безпосередньо до головної лінії оборони УВ "Восток" (розташована південніше за с. Старомлинівка). Що, відповідно, потягне за собою розширення потенційної зони ураження вогневих засобів ЗСУ, включаючи далекобійну та високоточну артилерію в зовсім небажаному для противника напрямку.

Найбільшим "стримувальним" фактором для російського командування в цьому сенсі є той факт, що українське командування, зі свого боку, ще не задіяло головні сили своїх оперативно-тактичних угруповань на цьому напрямку.

Простіше кажучи, російське командування побоюється через те, що воно "несвоєчасно" та "не в тому місці" задіює власні резерви. Тому поки що в діях контратаки противника ми бачимо лише обмежені сили та засоби.

Але, як би там не було, сам розвиток оперативної ситуації так чи інакше примушує противника поступово "розконсервовувати" свої резерви в усе більших обсягах. Думаю, саме в цьому сенсі поточний тиждень дасть відповідь на більшу частину запитань.

На мою особисту думку, успіхом ЗСУ протягом найближчого часу варто було би вважати не звільнення якихось територій і населених пунктів, а саме введення в бій противником більшої частини своїх резервів.

Джерело

Важливо

План контрнаступу на пів року. Як може розвиватися ситуація на фронтах найближчим часом