Ядерний шантаж Росії. Чому активність противника – ознака безсилля

За останні 30 днів російська пропаганда сформувала новий наратив, в якому одночасно визнає неможливість перемоги РФ конвенційною зброєю на полі боя в Україні і вкотре піднімає ставки, погрожуючи світу обмеженим застосуванням ядерної зброї.

Викладено це в двох текстах — політолога Сергія Караганова і заступника голови Ради безпеки РФ Дмітрія Мєдвєдєва. Сергій Караганов пише в статті "Тяжке, але необхідне рішення" про те, що війна РФ на території України немає сенсу і, насправді, не буде успішною: "Чи не найгірша ситуація може скластися, якщо ціною жахливих жертв ми захопимо всю Україну і залишимося на руїнах з населенням, яке нас здебільшого ненавидить. На його перевиховання піде не одне десятиліття."

Тобто розуміти це треба так, що автор транслює великі сумніви навколо кремлівської обслуги в тому, що війна проти України в принципі може бути успішною.

Тому в нього є фантазія: "Більш привабливий варіант – захоплення та возз'єднання Сходу та Півдня, та нав'язування залишкам України капітуляції з повною демілітаризацією, створенням буферної, дружньої держави. Але такий результат можливий лише якщо і коли ми зможемо зламати волю Заходу до підтримки київської влади, та змусимо його стратегічно відступити… …цю військову операцію не можна закінчити рішучою перемогою без нав'язування Заходу стратегічного відступу чи навіть капітуляції."

Далі Караганов написав, що РФ треба погрожувати світу ядерним ударом десь у Європі. І що він знає спосіб, як завдати ядерного удару по Європі так, що США не завдасть удару у відповідь. Якщо правильно побудувати стратегію залякування і навіть застосування, пише він, то ризик "ядерного удару у відповідь", та й будь-якого іншого удару по російській території можна звести до мінімуму. Америка, мовляв, не наважиться на удар на захист європейців, "жертвуючи умовним Бостоном заради умовної Познані".

Другий програмний текст — це стаття за підписом заступника голови Ради безпеки РФ Дмітрія Мєдвєдєва "Епоха протистояння". Де пишеться, що виявляється, в РФ ніколи не намагалися стримувати НАТО. РФ байдуже на вступ Фінляндії і НАТО прямо біля їх Санкт-Петербургу. Мета Кремля лише не дати Україні потрапити в НАТО. І погрожує ядерним апокаліпсисом, якщо Захід не дасть РФ захопити Україну. А також вимагає якогось нового документу про розділ світу, який би Захід підписав з РФ, та перезаснувння ООН та інших міжнародних організацій на зручних для РФ умовах.

Мотив не новий для російських імперців. Тому що скільки б пропагандисти не розповідали, що РФ воює з НАТО, в дійсності РФ цієї війни не хоче і боїться. А чого хочуть росіяни — так це придумати щось таке гібридне, маленьку переможну спеціальну операцію, блеф з ядерною зброєю чи ще щось, яке би примусило Захід віддати Росії українські території без спротиву. Цей план залишається незмінним з 2014 року. Джерело натхнення цього плану — це наслідування Гітлера, який погрозами війни спочатку змусив Англію, Францію та США проігнорувати анексію Австрії, потім дозволити йому захоплення Чехословаччини. А зрештою Гітлер саме цим блефом заохотив Сталіна до розділу Польщі.

З 2014 року РФ провадили гібридні військові операції і погрожували світу великою війною в Україні, вимагаючи лише одного — щоб хтось там натиснув на українців і примусив нас здатися. Тому що самі росіяни не здатні захопити Україну. Вони не здатні протистояти українцям на полі боя на рівних. Тому в Кремлі вигадують щось таке, що б спонукати інших світових гравців віддати Україну на розшматування росіянам. В 2022 РФ підвищило ставки і вже відкрито здійснили вторгнення в Україну. І добивалися того ж самого — щоб Україну покинули на поталу Росії. І те, що союзники не залишили Україну битися наодинці, стало предметом фрустрації, озлоблення і навіть образи на Захід. Росіяни ображені, тому що вони не звикли битися на рівних.

В тому ж ключі заява міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, що російські збройні сили будуть реагувати на літаки F-16 в українському небі як на ядерну загрозу. Це, звісно, маячня. Бо цих літаків дуже багато в небі по світу і досі РФ на них як на ядерну загрозу не реагувала.

Але, мені здається, що весь цей шантаж став можливим тільки тому, що протягом цієї війни ще не було збито жодного з тих літаків стратегічної авіації РФ, які є потенційними носіями ядерної зброї, і які трохи не через день випускають ракети по території України десь над Каспійським морем. От просто не було б предмету розмови, якби ці компоненти російської ядерної тріади вже збили.

І тут, звичайно, можна ображатися, що нам не дали такої далекобійної зброї. Але ж український народ достатньо креативний. І нам добре відомо, з яких відстаней російські окупанти обстрілюють Україну. Тому варто й самим подбати про власне озброєння, щоб ні з ким не радитися, де і що нам збивати. І якщо виробництво такої зброї заважає виділенню коштів на ремонт доріг, то напевно, треба погодитися, що на ремонт доріг піде грошей менше.

І ще також, якщо вже зайшла мова, непродуктивно робити заяви і бігати по соцмережам з розмовами, що треба відновити виробництво ядерної зброї. Взагалі про це треба припинити говорити на всіх рівнях. Більш дієво, коли одного дня можна буде сказати, що ми не розробляли і не розробляємо ядерну зброю. Але якщо виникне загроза, то зможемо її застосувати.

Джерело

Важливо

Катастрофа для Кремля. Чому в словах Байдена про ядерний удар потрібно бачити попередження Путіну