Тиск на Зеленського. Навіщо політикам США насправді потрібні вибори в Україні

Час від часу натрапляю на інформацію про те, що американські політики дуже чітко висловлюють побажання, щоб в Україні відбулися вибори в наступному році. Говорять про це чітко та наполегливо, що по суті означає тиснуть. Бачу, що Зеленський своєю простою бізнесовою мовою намагається пояснити цим людям, що організувати присутність міжнародних спостерігачів за виборами можна лише відправивши їх в окопи. У принципі, це теж аргумент. Так само він каже про гроші та про зміну законодавства, що теж коштує дечого. Щоправда, не каже він чомусь про основне — вибори в Україні під час війни прямо заборонені Конституцією.

Зокрема, стаття 83 містить абзац: "У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану."

Так само інша стаття Конституції.

Абзац другий статті 157 Конституції містить норму про те, що "Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Формальних заборон на вибори президента під час війни Конституція не містить, тут діють інші закони (компетентніше нехай скажуть професійні юристи).

У будь-якому разі, парламентські вибори під час війни проводити не можна.

Звичайно, треба розуміти, чому цей тиск зараз чиниться на Зеленського. Імхо, причина лежить на поверхні — американським політикам хочеться почати процес "припинення війни" в Україні. Зокрема, тому, що вона "їсть" американські ресурси також. Не такою мірою, як наші, але відчутно. Для цього вони розраховують змінити наших політичних лідерів на більш "ручних" і таких, що дозволять почати процес переговорів за будь-яку ціну (читай — за ціну компромісів і поступок із боку України).

Надто багато під час цих виборчих перегонів, які розпочалися в США, крутиться навколо обіцянок "завершити" війну в Україні. Очевидно, що для будь-якого американського політика це ще й задача політичного престижу. Будь-яке завершення війни буде подаватися як "перемога", і той, хто його доб'ється, буде мати вічний "козир" у боротьбі за владу. Водночас по суті байдуже, що там буде з Україною, її землями та її людьми. Політики не сентиментальні, особливо коли йдеться не про їхніх виборців.

Уже стало ясно, що Зеленський не дуже зручний президент для таких цілей. Не зручний не тому, що він хамовитий, схильний до авторитаризму та в його команді повно корупціонерів (хоча, думаю, все це також береться до уваги). Але основна проблема зовсім не в цьому. А в тому, що Зеленський не є системним політиком. Він бізнесмен по своїй суті. Звичайно, його поняття про бізнес сформовані нашим пострадянським середовищем (тобто там, де бикування та кришування — це нормальні явища), але головне залишається — він мислить саме як людина бізнесу. На відміну від "системних" політиків, він не розуміє, що таке компроміс. Його намагаються "вчити", але безрезультатно. Він не готовий поступатися в цій війні з цієї елементарної причини. До того ж він відчуває настрої людей (сьогодні це його основна публіка), а наші люди не вважають будь-які поступки в цій війні справедливими.

Так-от, я допускаю, що тиск щодо виборів триватиме та, можливо, посилюватися. Важко прогнозувати, чим це завершиться, але для мене ясно одне — принаймні слово "закон" американські сенатори та конгресмени розуміють. Тому саме час поставити їм пряме запитання — чи дійсно вони вважають, що порушувати закони та Конституцію України припустимо заради виборів, яких їм так хочеться?

Джерело

Важливо

Домовився б Салліван із Ріббентропом? Чому США намагаються влаштувати Україні новий Мюнхен