Перестати бути радянською армією. Як ЗСУ мають змінитись після трагедії 128-ї бригади

Трагедія зі 128-ю бригадою має стати останньою. У нас просто немає вибору.

Війна змінюється щопівроку. Методи управління змінюються набагато повільніше. Сама система залишається прорадянщеною наскрізь. Журнали, папери, шикування, плац, лом, статутний колір. Це в усьому або майже в усьому.

ВЛК, відпустки, переведення. Заборона одиночного купання. Посилити пильність. Не доводили.

У нас немає вибору. Ми маємо змінитися, або померти. Маємо нарощувати ефективність, мутувати разом з війною. Зброя змінюється, підходи — ні.

Маленька радянська армія не переможе велику радянську армію. А ми прой…буємо так само і там само, де і вони. Так не має бути.

Важливо

Маленька орда не переможе великої. Чому в українському суспільстві все більше подібності до Росії

Ми потребуємо не тільки на покарання тих, хто підставив пацанів зі 128-ї під удар. Ми потребуємо не тільки гідного вшанування їхньої памʼяті.

Ми потребуємо змін. Адаптації. Гнучкості. Модернізації і навчання на своїх помилках, якщо вже не виходить вчитися на чужих.

Це боляче. Це дуже боляче, складно і непросто.

Але це єдиний вихід.

Адаптуйся, або помри. Еволюціонуй, або загинеш.

Ми маємо це зробити.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело