Проблеми для Путіна Чому напередодні виборів російський диктатор не може почуватися спокійно

Зводив тут деякі матеріали і відзначив тенденцію. Частина наших співгромадян переконана, що немає сенсу фіксувати різні неприємності в Росії, бо Путіна все одно "оберуть". Так само як і Кремлю немає сенсу танцювати перед електоратом, бо "всі й так за Путіна".

Тут ось який нюанс.

Путіна точно продовжать на посаді.

Однак "вибори" російського вождя потрібно оцінювати за іншою шкалою.

"Вибори" беззмінних авторитарних керівників мають свої особливості. Лідер демократичної країни може перемогти з результатом 51%, і це буде перемога, що забезпечує достатню легітимність.

Авторитарний вождь має стартувати від 65+%.

Але Путін — не пересічний авторитарний вождь. Це міжнародний злочинець (з ордером за викрадення дітей), який керує найбільшою ядерною державою.

Цілі, які він декларує:

1. Отримати мандат на довічне правління (стати де-факто царем).
2. Зайняти місце за головним столом і ділити світ із лідерами провідних держав. Для чого потрібна позамежна легітимність і стилістична бездоганність.

Недостатньо просто "виграти вибори". Треба:

1. "Виграти" з результатом 80+% і
2. Зробити це порівняно чисто.

Майстер-клас чистого отримання безмежних повноважень рік тому продемонстрував імператор Сі. Був і символізм, і апаратна техніка.

Негативний приклад у цьому плані — вибори Лукашенка. Мінський пюрер гарантовано й із запасом вигравав вибори 2020 р. Але він тягнувся до 80% (у підсумку йому намалювали 80,1%). На той момент ця планка вже була недосяжна без грубих порушень. Плюс ситуацію активно розгойдували з Москви, заганяючи Григорича в кут. У підсумку Лукашенко продовжився, але через розправу над людьми обмежив собі маневр, і зараз змушений продовжувати репресії, випалюючи все живе. Днями він висловив стурбованість підготовкою місцевих і парламентських виборів, які відбудуться через місяць...

Білоруський сценарій для Путіна неприйнятний. Він повинен перемогти в "конкурентній боротьбі" на тлі загального обожнювання. Інакше не солідно.

Підготовчу роботу проведено. Опонентів на турбопатріотичному фланзі фізично зачищено. Роль "опонента" зверстана під ліберального кандидата Бориса Надєждіна. Який має стати уособленням несистемної антивоєнної опозиції і з тріском програти.

Однак погані новини ускладнюють завдання Кремля. Кожен новий колапс ЖКГ, кожен новий приліт по НПЗ псує картину.

Найнебезпечніше для Путіна зараз — соціально-економічний порядок денний.

Тому все частіше проскакують сигнали, що виробникам і торговельним мережам заборонили підвищувати ціни в найближчі місяці. І що курс рубля будуть кров з носу тримати до виборів.

Тому левову частку своїх появ росвождь супроводжує якимись адресними соціальними заходами.

Щоб електорат не сумував, роспропаганда перетворює захоплення десятка зруйнованих хат на перемоги наполеонівського рівня.

При всьому при цьому, м'яка антивоєнна риторика Надєждіна зустрічає підтримку. Якщо Кремль відчує, що бажані 80% під загрозою — Надєждіна просто знімуть. Але відмова навіть від такої стерильної конкуренції буде ознакою слабкості.

Що нижча реальна підтримка (нижче 80%) — то сильніше доведеться натягувати — тим більша ймовірність ексцесів.

Брудне і несолідне продовження росвождя, так само, як явна демонстрація страху конкуренції, підірвуть міф про непорушність його позицій.

Зараз багато партнерів виходять із логіки, що росвождь — це константа, з якою доведеться мати справу. Коли Путін постане у вигляді змінної, це підстьобне діалог про формат співіснування без Путіна. У РФ стане більше контрагентів для такого діалогу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Страх, доноси та війна. Чим житиме Росія у 2024 році та чи потрібні Путіну переговори