Мир до кінця року. Чому такий сценарій – на руку Україні та як його використвувати

ЯК КОВТОК СВІЖОГО ПОВІТРЯ

Напишу вкрай непопулярну позицію. Але відмінність державників від політиків саме в тому і полягає, що перші не обовʼязково мають подобатись електорату, як вправний лікар не завжди подобається пацієнту.

Отже, я щиро сподіваюсь, що вже цього року війна зайде у глухий кут, на фронті встановиться динамічна рівновага, наші західні партнери домовляться з Китаєм – і в Україну прийде відносний мир. Радше за все, ненадовго. І вже напевно – не назавжди.

Звичайно, орда спробує використати паузу для переозброєння та перегрупування. Але хто не дає нам зробити те саме, тільки ефективніше? Перерва у двобої двох боксерів дає шанси на відновлення обом. Питання тільки в тому, хто краще нею скористається.

Але пауза у війні нам потрібна більше, аніж росіянам навіть не так з причин переозброєння чи перегрупування. Якщо Московія без великих зусиль законсервувала владу упиря ще на 6 років під час війни, то Україні вкрай потрібне перемирʼя, аби владу оновити.

Важливо

Повстання вийшло, революція – ні: чому Україна і за 10 років після Майдану не може зламати систему

Ключ до нашої перемоги (чи навіть виживання) лежить не в Москві чи у Вашингтоні, навіть не на проспекті Повітряних сил у Києві, де знаходяться Міноборони та Генштаб – він лежить у владному трикутнику на Печерську. І чим довше ми зволікатимемо з оновленням влади, тим важче цей ключ буде знайти.

Трагедія сучасної України — не тільки в тому, що нам не поталанило мати сусіда-некрофіла. Наша трагедія також у тому, що воюючи проти дракона, ми все більше стаємо схожими на нього. Парламентаризм фактично поховано. Здирництво правоохоронців під приводом забезпечення держбезпеки (памʼятаєте сумнозвісні "органи держбезпеки" часів сталінізму?) стає нормою. Усі засадничі рішення в країні ухвалює лише одна особа та її оточення. Корупція квітне буйним цвітом.

Чим не рімейк часів Росії часів раннього Путіна, який тоді був народним героєм, бо обіцяв "мочити терористів в сортирі" і – слід визнати – мочив?

Тому нам, як ковток свіжого повітря, потрібна пауза у війні. Аби мати шанс перезавантажити владу. Нагадати олімпійцям, кому вони зобовʼязані своїми нинішніми посадами. Навести лад у власній країні. Вільно продискутувати, що вважати перемогою і як нам далі жити, якщо ми розуміємо, що Росія нікуди не подінеться і принципово не зміниться.

Тому я молюся, аби бодай ненадовго гармати, дрони та ракети замовчали – і стало знову чутно слова. Бо схоже ми щодня стаємо глухішими і глухішими від постійних вибухів…

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Не емоції, а факти. Чому не варто переслідувати тих, хто не подобається Піпі та Фаріон