Фортифікації — не панацея. Чи справедлива критика і як реально виглядає ситуація з оборонними спорудами ЗСУ
"Фортифікації — не гарантія того, що ці позиції не перейдуть у руки ворогу. Але якщо в нас досі це не набуло системи, то пора це зробити. 10 років воюємо все ж таки. Швидко копати те, що треба, з потрібним обладнанням, на потрібних ділянках". Військовий блогер Олександр Карпюк (Серж Марко) розмірковує про ефективні укріплення на шляху ворога.
Фортифікації. Це вже настільки забембана тематика, що вже вкурвлює.
І так, відразу скажу, люди, які іноді заявляють, що в якоїсь області немає фортифікацій, вони якби не завжди праві. Це я вам як аеророзвідник кажу. Бо було вже в нашому районі, коли казали про один район, де не було фортифікацій, а я над ними потім кожен день літав. Але не всі — аеророзвідники, і можливость окинути оком сектор в 10 квадратних кілометрів є не у всіх, щоб прикинути, що тут робилось, що тут не робилось, а що будуть зараз.
Так ось. Нюанси.
В деяких місцях, де йдуть активні дії, зробити добротні фортифікації майже неможливо. Бо на руках бійців ти бетонні плити та інші будівельні матеріали не затягнеш. Сучасний фронт — це місце, де на 12-15 км літають fpv, в повітрі одразу пару десятків крил, а БМ-21 працюють 2-3 машинами. Біля нашого бліндажу почали копати лінію оборони, і в нас тепер на полі є все, і УМПК, і 152-мм, і касети під ногами. Ходимо, обходимо нерозриви, на сусідньому полі засипали взагалі мінами все. Розумію що кричати про необхідність фортифікацій та визватись робити фортифікації в таких умовах — це дещо різне, але ми ж у Фейсбуці, ми за прості рішення.
Коли лінія оборони йде через населений пункт, то, як правило, там фортифікації вже не копають, бо їх роль виконують будівлі. Які роз**бують так же, як і підготовлені укріплення. Але там є можливість перейти в сусідню будівлю, вибити собі пару амбразур, мішків з пісков — і поїхали знову.
Крім фортифікацій потрібно обладнання та люди. Тому що фортифікаційні споруди повинні бути обладнані амбразурами, роставлені вогневі засоби, протягнутий зв'язок, зроблена карта мінних полів і т.д. Фортифікації працюють тільки тоді, коли там є люди, які їх захищають. Це не працює так, як вважають цивільні, ну, викопали там окопи, кинули, якщо треба — заскочив і відразу воюєш. Ні, там треба зброя, люди і багато чого. Тобто фортифікації теж вимагають ресурсу, який в нас обмежений. І ми не можемо їми обкопатись по всій країні, бо для того, щоб це працювало, нам просто не вистачить зброї і людей. Яких зараз не вистачає, щоб підготувати лінії оборони на вже очевидних ділянках.
Якщо фортифікації не обороняти, то вони швидко стануть ворожими фортифікаціями. І вже будуть працювати проти нас. Як приклад — Очеретино. Це на нашому напрямку була найбільш захищена ділянка. Висота, обкладена бетоном, амбразури які тримають великі сектора звичайними кулеметами, але не вийшло втримати ії, і ось, тепер вже ці всі фортифікації працюють проти нас на цьому напрямку. Тобто якщо у вас немає людей, щоб ці фортифікації утримати — то завтра це вже будуть ворожі фортифікації.
Ну і підсумкове.
Як би там не було, Харків біля кордону з РФ, і до таких міст фортифікації повинні копатись базово. Фортифікації — це лище один з засобів, які полегшуть твою оборону. Крім них повинні бути встановлені камери нагляду за основними ділянками, підтягнута електрика та звʼязок на позиції, організована логістика та місце зберігання техники, а на складах повинно лежати обладнання, яке будуть потребувати лініі оборони.
Так, фортифікації — це не вундервафля і не гарантія того, що ці позиції не перейдуть у руки ворогу. Але якщо в нас досі це не набуло системи, то пора це зробити. 10 років воюємо все ж таки. Швидко копати те, що треба, з потрібним обладнанням, на потрібних ділянках — це скіл, який нам потрібен. І до цього прийдеться долучати цивільне суспільство, без цього ніяк.